Дитинство – найважливіший період у житті дитини. І саме в цей період вона потребує найбільшої уваги і захисту. Формування ціннісної моральної та правової практики для найкращого

забезпечення інтересів дітей – одне з найважливіших завдань, що стоїть перед колективом нашого навчального закладу та батьками дитини.

   Слова В.Сухомлинського: «Дитина – ніжний пагін, слабенька гілочка, що стане могутнім деревом, і тому дитинство потребує особливої турботи, ніжності, обережності», стали однією сходинкою, яка забезпечує комфортність дитини в широкому значенні цього слова. Навчання правам людини – це довготривалий процес і здійснюється він на всіх етапах навчання і виховання дитини.

 Основними напрямками роботи з дітьми з правової культуризасобами творів В. Сухомлинського є:

• Допомогти кожній дитині проявити свою індивідуальність; разом з тим показати як унікальність, так і рівність кожної дитини.
• Вчити толерантно спілкуватися один з одним; виховувати вміння мати свою точку зору та з повагою відноситись до думок інших.
•  Формувати уявлення про основні потреби дитини (здоров’я, житло, їжа, відпочинок).
• Заохочувати дітей до знань про родинні стосунки, особливості різних народів світу, формування розуміння важливості миру в суспільстві.

   Ознайомлюючи з творчістю Василя Олександровича, застосовуючи його ідеї виховання, ми переконуємось ще і ще раз в тому, що з дітьми неможна бути нещирим, дітям належить дарувати любов та, люблячи,виховувати та навчати, разом з тим досліджувати, мріяти і фантазувати,

захоплюватись і радіти, дарувати лише радість життя.

Ебру (акварісованіе) - це технологія малювання по поверхні води спеціальними непотопаючий фарбами. Після того як робота над малюнком завершена, його можна віддрукувати на будь-яку поверхню - на папір, полотно, кераміку, скляні сувеніри, тканину або одяг. Так неповторний малюнок стає прикрасою інтер'єру, одягу і аксесуарів.

Особливість малюнка Ебру в тому, що самим безпосереднім учасником творчого процесу є вода, яка, як відомо, має властивість зчитувати і накопичувати інформацію. А це означає, що картина неминуче відіб'є емоційний стан малює. А як поведе себе вода, взагалі передбачити неможливо: наприклад, якщо настрій художника залишає бажати кращого, фарби будуть тонути, малюнок «відмовиться» друкуватися на папері, або якийсь колір не проявиться. Якщо ж людина умиротворений, радісний, то результатом його співтворчості з водою стане прекрасна зачаровує картина.

Ви можете подумати: навіщо дитині Ебру, якщо є олівці, фломастери, акварель? Акварісованіе якісно відрізняється від усього перерахованого вище! Діти (а в більшості випадків, і дорослі, які спостерігають за таїнством малювання на воді) сприймають сам процес як справжнє диво. Коли ж їх творіння, казкове по красі і польоту фантазії, переходить на папір, залишаючи при цьому воду кристально чистою, захоплення малюків не піддається опису! Завдяки акварісованію дитяча фантазія і уява розвиваються з космічною швидкістю. Уважно спостерігаючи за дітворою, можна простежити, як в малюків відкривається власний мікросвіт, в якому вони творчо виявляють себе і отримують від цього величезне задоволення. Крім того, Ебру приносить і суто практичну користь: розвиває моторику рук, терпіння і витримку, а також надає заспокійливий ефект, про який особливо пристрасно мріють батьки гіперактивних дітей. Акварісованіе допоможе дитині відчути свою єдність з природою. Органічні фарби, вода і власна фантазія - що може бути природніше?
Що приваблює дітей і дорослих в малюванні на воді? У Ебру прекрасно те, що навіть людина, абсолютно не вміє малювати, з першого разу створює щось красиве. Сама вода допомагає творити прекрасне, якщо тільки людина готова навчитися зрозуміти її мову і навчитися вільно «говорити» на ньому. Ебру безмежно і неповторно - немає двох однакових малюнків, кожен раз виходить нове поєднання - квітів, відтінків, форм. Навіть майстер-художник не знає, як будуть «танцювати» фарби на воді в кожному новому малюнку!

Ебру – це більшою мірою мистецтво абстракцій. Воно повністю відображає східну культуру. Дуже красиві поєднання форм, які дає малювання картин на воді, гармонують з самою природою. Ви завжди зможете отримати гарне зображення, навіть якщо ніколи не малювали.

Малювання на воді дає вам можливість реалізуватися у творчій сфері, відчути себе художником і отримати справжнє задоволення від мистецтва. Картини завжди виходять незвичайними, кожен рух шилом або гребенем створює неповторний образ. Малювання Ебру як мистецтво принесе вам і вашім дітям задоволення, ви разом з малюками зможете фантазувати без кордонів.

Правила спілкування з дітьми

Правило №1 – Будьте чесними. Важливо говорити правду і передавати дитині своє ставлення до обговорюваної теми. Діти у віці від 5 до 10 років сприймають інформацію чуттєво і буквально, не через критичний розум, не оцінюючи та не зважуючи її. І якщо ми говоримо неправду, дитина обов'язково це зрозуміє, що залишить в її душі незадоволеність і вона обов'язково повернеться до цього питання знову.

Правило №2 – Враховуйте вік і почуття дитини. Є багато складних тем, які можуть сильно вразити дитину, наприклад, смерть. Тому обов'язково враховуйте її характер, вік та інтелект. Спостерігайте, чи зрозуміла вона нову інформацію. Ніколи не вживайте складні слова або наукові терміни, дитині вони будуть незрозумілі, ця тема залишиться для неї складною, і, як наслідок, до неї сформується складне ставлення.

Правило №3 – Підкріплюйте свої відповіді додатковою інформацією. Проілюструйте прикладами зі свого життя те, про що говорите. Але якщо з якоїсь причини у вас немає такого досвіду, то на допомогу завжди прийдуть казки, міфи або мультфільми. У віці 5-10 років діти чудово сприймають метафоричну інформацію. У казках і міфах ми завжди зустрічаємо героїв, які проживають приблизно одні й ті самі сценарії, наприклад, виказують рішучість у складних ситуаціях, завжди знаходять правильне рішення, стають щирими друзями, допомагають іншим. Такі приклади дають дитині певні загальні поняття і формують правильні цінності.

Правило №4 – Зберігайте візуальний і тактильний контакт, розмовляйте у спокійній атмосфері. Для дітей візуальний контакт просто необхідний, щоб вони могли засвоювати ту інформацію, яку отримують. Якщо ми обговорюємо складні теми, наприклад, розлучення, важливо приділити увагу і тактильному контакту – обійняти, взяти за руки тощо. Крім того, атмосферу, в якій ви розмовляєте, потрібно обирати або моделювати. Якщо ви відповідаєте на серйозні запитання дитини похапцем, то її сприйняття інформації викривляється і ставлення до цієї теми також формується у викривленому вигляді. Тому якщо у конкретний момент у вас немає часу або вам необхідно підготуватися до розмови, краще відкладіть її, але обов'язково попередьте про це дитину, наприклад, дивлячись в очі скажіть їй, що сьогодні ввечері ви повернетеся до цієї теми та поговорите про це. Правило №5 – Не недооцінюйте вік та інтелектуальні можливості дитини. Важливо пам'ятати, якщо дитина поставила питання або порушила якусь тему, то вона дозріла і готова отримати інформацію. Не уникайте її запитань, відповідайте прямо і відкрито «без води та підсолоджувачів». Крім того, є теми, про які важливо поговорити на декілька років раніше, наприклад, тема статевого дозрівання. Перш ніж дитина з цим стикнеться, ми повинні передати їй необхідну інформацію та підготувати її. 

Основні навички із самообслуговування, якими необхідно опанувати дошкільнику. Навички з догляду за собою: уміння надіти сорочку, штанці, застібати ґудзики, кнопки, вішати одяг, мити обличчя, шию, вуха, витирати ніс хусткою, чистити зуби, зачісувати волосся, користуватися туалетом. Навички, пов'язані з харчуванням: уміння прибрати зі столу, роздати їжу, їсти ложкою, пити з чашки і т.д. Елементарні рухи: уміння витерти ноги при вході, сісти на стілець, підніматися по сходах і т.д. Позитивна оцінка дорослого навіть невеликих успіхів дитини викликає у малюка задоволення, породжує впевненість у своїх силах. Особливо це важливо пам'ятати в спілкуванні з дітьми соромливими, боязкими. Навички самообслуговування у малюків формуються в іграх з ляльками, в процесі виконання різноманітних дій (роздягання, одягання, умивання та ін). Засвоєння навичок самообслуговування набуває найважливіше значення для дитини 3 років. У цей період вона заявляє про себе як особистість, прагне стати незалежною, усе хоче робити сама. Тільки освоївши навички самообслуговування, малюк відчуває свою самостійність. Дуже важливого значення набуває опанування навичок прийому їжі, уміння одягатися, «проситися на горщик» у той час, коли дитина йде до дитячого садочка. Вихователь не зможе приділяти їй стільки ж уваги, скільки мама, тому багато речей дитині доведеться робити самій. Важливо допомогти дитині засвоїти основні навички прийому їжі, гігієни тіла, туалету, одягання й роздягання Організовуючи працю дітей, навчаючи їх навичкам самообслуговування, важливо не придушити прагнення до самостійності, це велике «завоювання» трирічної дитини - важливий чинник у формуванні його працьовитості. Досягнення дитини в самообслуговуванні важливо підтримува­ти і схвалювати. 

1.Привчайте дитину дбайливо ставитися до речей, іграшок, книжок. Поясніть, що в кожну річ вкладено працю багатьох людей. Сходіть з дитиною в бібліотеку і подивіться, як там зберігають книги. Цей ігровий прийом "як у бібліотеці" допоможе привчити дитину до дбайливого ставлення до книги.
2.Дошкільники дуже рано починають проявляти інтерес до історії країни, краю. Якщо в місті є пам'ятники, організуйте до них екскурсії і розкажіть все, що ви знаєте, про те, як вшановують пам'ять загиблих. По нашій країні і по всьому світу можна здійснювати захоплюючі подорожі по глобусу, картах і фотографіях.
3.Запропонувати дитинi збудувати будинок. Коли будинок побудований, пограйте з дитиною в "новосілля", допоможіть розмістити ляльок, зайчиків, ведмедиків. Подивіться, чи міцно побудований будинок, чи красивий, чи зручний для житла.
4.Виховуйте у дитини шанобливо-дбайливе ставлення до хліба. Поспостерігайте за тим, як привозять і розвантажують хліб. Розкажіть, як вирощують хліб, скільки праці в нього вкладено вмести з дитиною посушите залишки хліба, зробіть сухарики.
5.Роскажіть дитині про свою роботу: що ви робите, яку користь приносить ваша праця людям, Батьківщині. Розкажіть, що вам подобається в вашій праці.
6.Повертаючись з дитиною з дитячого саду, запропонуйте пограти в гру "Хто більше помiтить цікавого?". Гра вчить спостережливості, допомагає формувати уявлення про навколишнє. Запропонуйте дитині намалювати, що найбільше сподобалося.
7.Любовь до Батьківщини - це і любов до природи рідного краю. Спілкування з природою робить людину більш чуйним, чуйним. Взимку на лижах, влітку на велосипеді або пішки, корисно відправитися з дитиною в ліс, щоб помилуватися його красою, дзюрчанням струмка, співом птахів. Виховуючи любов до рідного краю, важливо привчати дитину берегти природу, охороняти її.

Правила Монтессорі-педагогіки для батьків

Запасіться терпінням

Іноді дорослі спостерігають, як дитина робить щось повільно та неправильно, і хочуть сказати: «У тебе не виходить, ліпше я сам». Однак будь-яка критика може відохотити дитину бути самостійною. Тож дозвольте їй робити перші спроби, хай і непродуктивні. Адже з часом дитина обов’язково навчиться виконувати ту чи ту справу самостійно.

Висловлюйте радість

Демонструйте дитині радість від будь-якої діяльності. Наприклад, якщо розсипалася гречка по підлозі, скажіть: «Добре, я люблю підмітати! Приберімо разом!»; якщо розлили воду — «У нас є ганчірка, зараз приберемо!». Завдяки цьому емоційному фону дитина зрозуміє, що це не обов’язки, які вона ще не може виконати самостійно, а спільна діяльність, від якої отримують задоволення.

Допомагайте в будь-який момент

Якщо дитина вже навчилася робити щось самостійно, це не означає, що їй не потрібна допомога дорослих. Навпаки, завжди демонструйте дитині свою підтримку та не залишайте її наодинці зі складнощами.

Спостерігайте

Лише за допомогою спостереження дорослий має змогу побачити, наскільки дитина засвоїла певну навичку. Тож відходьте в потрібний момент на задній план, щоб не допустити гіперопіки.

Забудьте про ідеальний варіант

​​​​​​​Не прагніть ідеальності в дитячих справах, адже її не буде і не має бути. Головне під час взаємодії з дитиною — спільна радість і бажання робити щось разом, іти вперед. Не бійтеся, що дитина розіллє на підлогу сік чи розіб’є тарілку. Пам’ятайте, що досвід дитина отримує під час активної діяльності, а пляму можна відмити й зіпсований посуд замінити.

Надайте доступ

​​​​​​​Забезпечте дитині доступ до необхідних речей на рівні її зросту. А також дотримуйте пропорційності — наприклад, ганчірка, губка чи мило мають уміщатися в дитячій долоні.

Не виправляйте

​​​​​​​Коли формуєте в дитини нові навички, не виправляйте її. Винятком мають бути лише дії, що шкодять здоров’ю самої дитини чи оточенню. Якщо вона невміло користується столовим приладдям чи погано підмітає підлогу, обережно дайте їй пораду, але не критикуйте. Покажіть на власному прикладі, як тримати виделку так, щоб було зручно; у якому напрямку мести, щоб швидко зібрати сміття, тощо.

Встановіть довірливі взаємини

​​​​​​​Ніколи не порівнюйте дитину з іншими та не сваріть її за невідповідність вашим сподіванням. Натомість створюйте ситуації успіху, які допомагатимуть розвивати її творчі навички. Пам’ятайте, що лише в атмосфері довірливого спілкування дитина прагнутиме робити щось самостійно.

Дітей, які часто хворіють на респіраторні захворювання, прийнято називати часто-хворіючими.

Нервово-психічний розвиток часто-хворіючих дітей уповільнений. Спостерігається затримка активного мовлення, сенсорного розвитку, конструювання, як основи формування логічного та наочно-образного мислення, порушення моторики дрібних м’язів, що проявляється в труднощах з одяганням, застібанням ґудзиків, зав’язуванням шнурків.

У таких дітей порушені: зв’язність, виразність, граматичне оформлення та лексичне різноманіття мовлення.

Подолання мовленнєвих вад у частохворіючих дітей здійснюються такими шляхами:

• організація та проведення індивідуальних та під групових занять з розвитку всіх компонентів мовлення (лексична та граматична будова мовлення, зв’язне мовлення, звукова культура мовлення);
• проведення індивідуальних занять з подолання вад звуковимови на яких формується фонетико - фонематичне сприйняття; активізуються слухове та зорове сприйняття, увага, пам´ять; розвивається фізіологічне та мовленнєве дихання; вдосконалюється загальна та дрібна моторика, оптико-просторова уява;
• регулярне проведення занять з логоритміки в тандемі логопед – музичний керівник – вихователь сприяє значному поліпшенню загальної та дрібної моторики, координації рухів, емоційної сфери, розвитку темпу, ритму, інтонаційній виразності мовлення, розширенню словникового запасу;
• процедури по загартуванню у поєднанні з лікувальною гімнастикою, масажем, ароматерапією, фітотерапією, вживанням кисневих коктейлів, УФ опроміненням та озонуванням групових приміщень.

Рекомендації батькам

 В оздоровленні частохворіючих дітей батькам необхідно організувати:

• раціональний режим дня (збільшити тривалість сну на 1-1,5 години, виключити заняття та ігри, які ведуть до перевтомлення та надмірного збудження, проводити прогулянки на свіжому повітрі перед сном);
• повноцінне харчування (вводити в щоденний раціон оптимальну кількість білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей та вітамінів);
• загартування (проводити процедури систематично, поступово збільшуючи навантаження, обов’язково після консультації з лікарем);
• лікувально – профілактичні заходи за рекомендацією лікаря (зрошення слизової оболонки носа, полоскання ротової порожнини, інгаляції відварами трав);
• оптимальне фізичне навантаження та масаж (фізкультура, лікувальна фізкультура, точковий та загальний масаж).

           Сьогодні ні в кого не виникає сумнівів щодо успіхів у підготовці малюків до школи в їх фізичному, психічному, інте­лектуальному розвитку. Але важливо пам'ятати, що ще більш ніж раніше зростає роль батьків, кожного доросло­го, який відповідає формуванню осо­бистості дитини в сім'ї, навчанню її чи­тання, письму, математики, логічному мисленню.

           Математична підготовка дитини про­водиться під керівництвом дорослого поступово, в процесі систематичних за­нять, направлених на ознайомлення з кількісними, просторовими і часовими відношеннями. Заняття можуть прохо­дити у формі гри, бесіди, розповіді й по­яснень дорослого, а також організації практичних дій самих дітей (накладан­ня, прикладання, вимірювання, вирізання, побудови, перелічування, письма, штриховки і т. д.). Одночасно з придбанням знань у ди­тини розвиваються навички порівнюва­ти окремі предмети і множини, виділяти основні їх якості, об'єднувати. Оперую­чи різними множинами (предметами, іграшками, картинками, геометричними фігурами) дитина вчиться встановлю­вати рівність і нерівність множин, нази­вати кількість певними словами: біль­ше, менше, порівну, стільки-скільки. Порівняння конкретних множин готує дитину до засвоєння в майбутньому поняття числа. При організації навчання батьки повинні звертати увагу на те, щоб дитина правильно на­зивала терміни:  «число»,  «цифра». Результат роботи буде залежати від того, наскільки ви зможете зацікавити дитину, як забезпечите її практичну і пізнавальну активність на занятті. Так, на одному із занять дорослий ставить мету: познайомити дитину з тим, що предмети відрізняються один від одного за величиною, бувають великі й маленькі. Проводяться дидактичні ігри «Гра з мотрійкою» (дитина відкриває мотрійку, знаходить меншу за попередню, поставити завдання «Знайди велику (маленьку) мотрійку), «Поклади маленьку мотрійку у маленьку іншу, а потім у велику» і т. д.). «Гра з  пірамідою» (завдання аналогічне).

 З метою закріплення знань про те,  що  предмети відрізняються за  величиною потрібно організовувати спостереження на прогулянці: велика і маленька  собачки, вантажна і легкова машини,  чому вантажна машина велика? І т. д.  Закріплення знань про величину можна  організовувати і при одяганні, роздяганні,    підготовці   до   прийому   їжі,  сервіровці столу. Наприклад: перед дитиною ставлять дві чашки: «Що це? Подай мені велику чашку, а собі візьми  маленьку». Потім дорослий кладе дві  різні за величиною ложки і каже: «Знайди маленьку ложечку і поклади її в маленьку чашку, велику ложку — у велику  чашку».

       Мама і бабуся на кухні. Запропонуйте  дитині подати велику моркву і маленьку. Ось так ненав'язливо батьки допомагають дитині придбати знання про  величину предмета.Порівнюючи предмети, дорослий допомагає дитині встановлювати схожість  і відмінність між ними за кольором,  формою, величиною, а потім і кількісній  якості. Виділення цих якостей дає можливість дитині групувати предмети. Так,  прибираючи іграшки на місце, дорослий пояснює дії: «Всіх ляльок поставимо на поличку, машини — під поличку,  кубики — в коробку» і т. д. Або ж тато домовляється з дитиною: «Всі іграшки будемо порівнювати з лисичкою. Ті, які менші лисички — в коробку, а які біль­ші — на стіл». Так дитина складає мно­жину предметів за їхньою величиною і одночасно оцінює кількість: маленьких іграшок багато, а великих — мало.

Одягаючи дитину на прогулянку, ма­ма звертає увагу на ширину шарфика, тасьми в шапки і т. д. Гуляючи по доріжках, дорослий відмічає їхню дов­жину і ширину. Розглядаючи на вулиці будинки, дитина дає характеристику величині й кількості дверей, вікон.

Організовуючи ігри та заняття з дити­ною, дорослий повинен приділяти ве­лику увагу розвитку мови дітей, актив­ному використанню слів «великий», «маленький», «довгий», «короткий «ви­сокий», «низький», «широкий», «вузь­кий».

        Перш ніж навчити рахувати, впізнава­ти цифри, дитина повинна засвоїти елементарне поняття про сукупність предметів — множину, навчитися виділяти в оточуючому середовищі «багато предметів» і «один». Ці еле­ментарні уявлення і стануть фундамен­том подальших знань.

Як же навчити дитину бачити в навко­лишньому сукупність предметів, виділяти один з них?

Першим помічником вашим стануть твори усної народної творчості, ті самі  пісеньки, потішки, прислів'я. Наприк­лад: читаючи потішку «Сорока-білобока», потрібно сказати, що на руці багато пальчиків — багато діток у сороки. Аналогічно з іншими потішками.

Збираючись з дітьми на прогулянку, не забувайте, що природа також може стати вашим помічником. Збираючи шишки, гриби, горіхи в кошик, звертай­те увагу на те, що ви кладете один горіх (гриб, каштан), другий... і в кошику стає багато. Потім пригостіть всіх друзів, всім дали по одному горіху, а в кошику нічого не залишилось. Знову збираєте в кошик і знову стає багато, тому, що поклали нові. Дорослий показує дитині, що різні предмети можуть зустрічатись в різній кількості і цю кількість можна позначити словами «один» або бага­то».

          В процесі виконання різних вправ вчіть дитину логічному мисленню, ро­зуміти запитання «Скільки?» (Скільки стало?, Скільки залишилось?, Яких іграшок менше?, Чому?, Яких іграшок більше і чому ти так думаєш?). В процесі виконання різних вправ вчіть дитину логічному мисленню, ро­зуміти запитання «Скільки?» (Скільки стало?, Скільки залишилось?, Яких іграшок менше?, Чому?, Яких іграшок більше і чому ти так думаєш?).

Діти молодшого дошкільного віку по­винні навчитися не тільки виділяти ок­ремі елементи в множині, але й уміти порівнювати дві множини між собою накладанням і прикладанням. Практич­не по елементне (один до одного) порівняння множин дасть змогу дитині побачити, що більших предметів може бути менше ніж маленьких, одних і дру­гих може бути порівну (стільки, скільки).

         Знайомлячи дитину із формою предметів легше це зробити непримусово, в  ігровій формі. Ви миєте посуд. Запро­понуйте дитині допомогти вам і разом   обстежте посуд. Після цього запропо­нуйте ігровий прийом: Хто більше знайде і назве круглих предметів. В «зма­ганні» можуть взяти участь всі: тато, мама, бабуся. Дитина зацікавлена, сама шукає предмети круглої (квадратної,    трикутної) форми,  порівнюючи їх із іншими. Побачивши який-небудь предмет, запропонуйте визначити його фор­му. «Якої форми цей дорожній знак? Чому ти так думаєш? На яку фігуру схо­же вікно? Чому ти так думаєш?».

      Важливе значення для розвитку дитини має орієнтир у просторі. Потрібно пам’ятати, що формування  навичок, орієнтування в просторі потребує бага­торазового повторення,  конкретного   показу того, що повинна діяти дитина.    Ось деякі зразки вправ на закріплення понять «ліва сторона», «права рука (но­га)», «попереду», «позаду»:   

 1. Постав стілець з правої (лівої) сторони від себе.

 2. Поверни голову вправо (вліво).

  3. Зроби крок вперед (назад), вправо (вліво).

  4.  Візьми в праву руку м'яч, а в ліву — куб.

  5. Стань так, щоб ведмедик був позаду (попереду).

  6.  Що розміщено попереду (позаду)? За завданням дорослого діти розкладають іграшки, картинки на столі або  аркуші паперу: вгорі, внизу, зліва направо. При цьому широко використову­ються ілюстрації з книг.

                 Хочеться порадити батькам, що дав­ши дитині завдання, не спішіть їй відра­зу допомагати, дайте можливість ди­тині самостійно подумати, помислити, аж потім уточнюєте відповідь, допов­нюєте дію, пояснюючи, чому саме так.

Для того, щоб батькам не довелося червоніти через кульгавого поведінки дитини поза стінами квартири, ще вдома слід розповісти йому про правила поведінки в громадських місцях.

Особливу увагу хочеться приділити правилам етикету в громадському транспорті:

• Перед тим, як увійти у транспорт, слід пропустити всіх, хто з нього виходить
• Чоловіки і хлопчики повинні пропускати вперед себе жінок і дівчаток, а тільки потім заходити в салон громадського транспорту
• Забороняється розштовхувати пасажирів ліктями, просуваючись вглиб салону для того, щоб зайняти вільне місце
• Слід поступатися місцем літнім людям, інвалідам, вагітним жінкам та пасажирам з дітьми
• Заходячи в транспорт, слід знімати з плечей ранці та рюкзаки, щоб не заважати іншим пасажирам
• Не варто товпитися біля входу, якщо немає необхідності виходити на наступній зупинці
• У громадському транспорті забороняється їсти, струшувати з одежі бруд, краплі дощу, сніг
• В салоні транспорту забороняється бігати, голосно розмовляти, ходити сидіння
• В салоні громадського транспорту забороняється пильно розглядати інших пасажирів
• Тварин слід перевозити в спеціальних сумках або клітинах, а собак у намордниках
• У транспорті заздалегідь слід готуватися до виходу
• На вулиці стоїть транспорт слід обходити ззаду, тільки трамвай — спереду

• Оцінюйте кожну самостійну справу дитини позитивно.
• Намагайтеся помітити і похвалити дитину за зміни до кращого в її поведінці, навіть якщо вона дуже незначна.
• Пам'ятайте, що при  частому  зверненні  до  заохочення  та  похвали, Ви сприяєте розвитку у дитини впевненості в собі.
• Намагайтеся навчити дитину, як виправити неправильний вчинок.
• Висловлюйте своє ставлення до неналежної поведінки дитини ясно і недвозначно, залишаючи впевненність у вмінні дитини діяти правильно.
• Розмовляйте з дітьми в тоні поваги і співробітництва.
• Залучайте дитину в процесі прийняття рішень.
• Пам'ятайте, що Ви даєте дитині зразок правильної поведінки.
• Намагайтеся уникати порожніх погроз. Вчіть дитину прагнути до успіху, бо успіх, визнаний дорослими, є мірилом її цінності.
• Рахуйтеся з думкою дитини. Бажано, щоб дитина мала можливість виразити своє невдоволення чи навіть обурення, коли вона повинна підкоритися правилам, що їй не до смаку. Залучайте дитину до вирішення будьяких ситуацій.
• Не допускайте рукоприкладства, криків, погроз та образливих слів – вониможуть тільки викликати у Ваших дітей негативні емоції і неприязне  ставлення до навколишнього світу.
• Намагайтеся не виражати перевагу одному з дітей.
• Не очікуйте від дитини виконання того, що вона не в змозі зробити; давайте їй посильні завдання та доручення.

Шановні батьки !

Пам'ятайте, що тільки любов і шанобливе ставлення до дитини сприятимуть вихованню особистості.

      Практично з самого народження, дитину  супроводжує книга. Спочатку це пластикові книжки-пищалки з простими картинками, потім - барвисті книги з щільного картону, далі - звичайні книги, з великим шрифтом, і як завершення, дорослі книжки з звичайним друкарським шрифтом та малою кількістю ілюстрацій.

    Щоб дитина і книга продовжували супроводжувати один одного протягом всього життя, треба над цим попрацювати. Прищеплюйте любов до книги з раннього дитинства: купуйте дитині книги, читайте їй вірші, оповідання, казки та інші малі літературні жанри. Нехай відвідування книжкових магазинів і купівля нових книг стануть вашим сімейним святом і ритуалом.

    Якщо у вас зберігся старий фільмопроектор з діафільмами, то це чудова можливість прищепити вашій дитині любов до читання. Пригадую сама, як ми з батьками прикріплювали до стінки з килимом біле простирадло, вимикали світло і занурювалися у цікавий світ перегляду та читання дитячих фільмів і казок.

   Не забувайте і про культуру поводження з книгою! Не дозволяйте малювати в книгах, рвати книжки і кидати їх на підлогу, навчайте малюка тримати всі книги в порядку, показуючи йому власний приклад поведінки з книгою.

      Все своє дитинство ми чули від батьків та рідних фразу: «Дев’ята година. Дітям пора спати!»

Поступово звички змінюються, причому не тільки у дорослих, але і у дітей. Якщо раніше о 9 вечора ми вже лежали в ліжку, то сучасну дитину в цей час важко вмовити навіть одягти піжаму.

Дитина повинна лягати спати рано. І не треба ніяких виправдань! Це необхідно тому, що гормон росту починає вироблятися в четвертій стадії сну, тобто приблизно в 00:30 годин, якщо лягти рівно о 21:00. Якщо дитина лягає спати дуже пізно, у неї залишається менше часу на вироблення цього гормону, що серйозно впливає на її ріст.

До того ж, згідно з результатами експериментів в цій області, діти з правильним режимом сну більш сконцентровані на уроках і краще запам’ятовують матеріал.

Стежити за звичками свого чада – завдання батьків. Ясна річ, що ви працюєте весь день і єдиний час, коли можна відпочити, припадає на вечір. Але не варто забувати, що діти переймають всі звички дорослих, тому в ваших інтересах простежити за режимом дитини.

Як навчити дитину вчасно лягати спати?

• Лягати відпочивати разом з дитиною. Розмова батьків, шум телевізора або музики, відміняють правило про сон.
• Перед сном читайте малечі книжки, це буде нагадувати, що скоро пора лягати відпочивати.
• Психологи рекомендують включати жовте світло, воно розслабляє та допомагає заснути.
• Приберіть або виключіть всі гаджети, дитина обов’язково перехопить шкідливу звичку користуватися ними вночі.
• Не забувайте про спорт або активні і рухливі ігри. Після фізичної активності набагато краще засинати.
• Звичка вчасно вкладатися спати виховає дітей впевненими та фізично і емоційно здоровими.

 Знайдіть правильний підхід до своєї дитини та навчіть все робити вчасно.

1. Бережіть свій ресурс.
2. Відмовтесь або зведіть до мінімуму діяльність, яка викликає роздратування чи пригнічення. Будьте до себе поблажливими та не звинувачуйте себе в тому, на що не впливаєте.
3. Будьте інклюзивними.
4. Якщо у вас є ще діти, не придумуйте для кожного окрему активність. У побуті та дозвіллі має бути місце інклюзивній діяльності. Можна разом поприбирати чи розважитись у спосіб, який подобається усім.
5. Навчайтесь у радість.
6. Розробіть «карантинний» графік навчання - вчителі чи спеціалісти допоможуть вам із наповненням і консультуватимуть телефоном. Якщо ж думка про заняття викликає спротив, то заберіть слово «не» з меседжу «Карантин – це не канікули». Повернете його, коли разом із дитиною вирішите, що час настав.
7. Використовуйте нові можливості.
8. Якщо дитині потрібна консультація лікаря – спершу передзвоніть, мінімізуйте відвідування закладів охорони здоров᾿я. Відеозв᾿язок дозволить передати зміни у поведінці чи здоров᾿ї дитини. Запишіть відео, якщо такий зв᾿язок наразі не доступний. Знайдіть інформацію про лікарів, які під час карантину консультують онлайн і безкоштовно: https://bit.ly/likari_online .
9. Якщо ви не можете вийти з дому, не вистачає коштів на необхідне – звертайтеся по допомогу! Багато благодійних та громадських ініціатив можуть підтримати вас.
10. Уникайте сенсорних перевантажень.
11. Планшет чи телефон з іграми, телевізор із останніми новинами, розмови по телефону і скайпу – такий шум виведе з рівноваги будь-кого, а дитину з інвалідністю – й поготів. Мінімізуйте шум, обмежуйте сенсорні подразники. Це позитивно вплине на всіх членів родини.
12. Більше обійм!
13. Діти з інвалідністю, особливо ті, які мають аутизм, поведінкові розлади чи сенсорні порушення, чутливіше сприймають зміни у житті. Найкраще заспокійливе - це обійми найдорожчих. Випробуйте і на собі! Чергуйте обіймашки з тактильними знаками уваги: гладьте дитину по голові, руках, спині.
14. Мрійте.
15. Перебування разом дозволяє побачити – скільки всього ви досягли у розвитку дитини! Повірте у свою дитину ще більше і помрійте, якою вона буде через 10-15-25 років, якщо ви продовжите цю роботу. Намалюйте свої мрії, намітьте план «післякарантинних» активностей з їх реалізації. Робіть це не поспішаючи – у вас іще кілька тижнів попереду!