Шановні педагоги закладів дошкільної освіти, просимо Вас допомагати батькам здійснювати виховні впливи, якщо Ваш садок працює дистанційно або на даний час зовсім не має можливості відновити освітній процес. Пояснюйте батькам для чого та чи інша гра або вправа, коли її варто / слід проводити. Записуйте короткі відео чи аудіо коментарі. Надавайте приклади проведення, виконання розвивальних завдань. Записуйте та надсилайте відео-листівки для дітей у батьківські чати. Вони сумують за вами, а ви – за ними.

Визначили форми організації освітнього процесу в умовах воєнного стану.

Перша форма — очна. Вона хоч і традиційна, але відрізняється від звичного нам формату. Більшість груп у закладах працює короткотривало — до 4 годин. Діти цих груп не харчуються. Практикуємо проведення занять та інших форм організації освітнього процесу із залученням батьків до чергування в групі з дотриманням карантинних вимог.

Проводимо для дітей гуртки різного спрямування. А з дітьми з особливими освітніми потребами — корекційно-розвиткові заняття. Такі заняття проводимо у спеціальних та інклюзивних групах за присутністю батьків у закладі або на території закладу з дотриманням карантинних вимог.

Друга форма — дистанційна. Вона також стає певною мірою традиційною, адже під час карантину вона була основною.

Під час організації освітнього процесу в дистанційному форматі педагоги враховують вікові особливості дітей. Тривалість занять для дітей молодшого та середнього дошкільного віку становить не більше 10 хвилин, старшого дошкільного віку — 15 хвилин.

Педагоги проводять заняття за графіком, який затверджує керівник закладу. Обов’язково отримуємо згоду батьків на їх проведення. Якщо батьки не мають змоги долучитися до занять, надсилаємо їм відео.

Організовуємо зворотний зв’язок з батьками дітей. Використовуємо сайт закладу, програму Skype, месенджери Viber, WhatsApp, Telegram.

Третя форма — змішана. Як правило, діти відвідують гуртки в закладі та заняття в дистанційному форматі.

          Формування у дітей інтересу до фізичної культури у сучасних умовах має особливе значення у зв’язку з розв’язанням одного з основних завдань фізичного виховання – упровадження системи занять фізичними вправами у повсякденний побут людей. Тож у своїй практичній діяльності ми повинні створити всі умови для формування у дітей стійкого інтересу до фізичних вправ, зокрема:

• створити розвивальне середовище для рухової діяльності;
• проводити заняття з фізичної культури в цікавій для дітей формі – сюжетні та ігрові заняття, загального типу тощо;
• стимулювати рухову активність ігровими методами і прийомами;
• широко використовувати рухливі ігри протягом дня;
• забезпечувати оптимальний руховий режим під час прогулянок завдяки цікавим формам рухової діяльності – подоланню природних перешкод, розв’язанню пошукових ігрових завдань, пішим переходам за межі дитячого садка тощо;
• раціонально використовувати фізкультурне обладнання, зокрема нетрадиційне.

         Важливим чинником у збереженні та зміцненні здоров’я дітей є формування у них свідомого ціннісного ставлення  до власного здоров’я.

Створення здоров’язбережувального середовища на території дошкільного закладу

Загальновідомо, що освітня діяльність із дітьми в закритих приміщеннях дошкільного закладу не викликає у дітей таких позитивних емоцій, як розважальні та фізкультурно-оздоровчі заходи на свіжому повітрі. Традиційно складовою у режимі дня в дошкільному закладі є прогулянка – найдоступніший засіб загартовування дитячого організму, що сприяє як фізичному, так і розумовому розвитку. Щоденна тривалість прогулянки дітей становить не менше 4-х – 5-ти годин. Щоб час перебування на свіжому повітрі був цікавим і максимально корисним для вихованців, важливо раціонально використовувати територію дошкільного закладу як з пізнавальною, так і з оздоровчою метою. Тож потрібно відповідно облаштувати територію дошкільного закладу. На асфальтовій доріжці доцільно зробити розмітку для різних  видів рухової активності та розвитку фізичних якостей у дітей у вигляді умовних позначень.

Наприклад:

• біг – смуги різного кольору з відмітками «Старт» і «Фініш»;
• ходьба і стрибки – різні дитячі сліди;
• метання – круги і стрілки;
• стрибки – різні «класика» тощо.

Для дітей різного віку слід зробити картки маршрутів на «тренувальних доріжках», комбінуючи різні рухи залежно від віку дошкільників.

Із метою проведення оздоровчих заходів під час прогулянки доцільно створити «стежки здоров’я». Для цього потрібно використати вільну ділянку землі, яку потрібно:

• оснастити малими архітектурними формами – містечком, вітрячком, парканом тощо;
• озеленити кущами і барвистими квітами;
• оформити доріжки за допомогою натурального покриття – піску, гравію, трави, пеньків тощо.

Оснащення «стежок здоров’я» дає змогу проводити численні фізкультурно-оздоровчі заходи, як-от:

• вступна ходьба до ранкової зарядки;
• ходіння босоніж по доріжках з різним покриттям;
• точковий масаж (за методикою Алли Уманської);
• дихальна гімнастика;
• дозована ходьба в індивідуальному темпі по спеціально розроблених маршрутах на різну відстань – «теренкур»;
• ігри з водою та піском;
• дозовані сонячні та повітряні ванни в русі;
• загартування водою у комплексі з масажем стоп;
• ігрова гімнастика тощо.

Таким чином створене на території дошкільного закладу здоров’язбережувальне середовище є цілісною системою. Оздоровчий  маршрут розпочинається із «тренувальної доріжки», на якій діти проводять 7-15 хвилин залежно від віку. Далі вони переходять на «стежку здоров’я», де протягом 5-10 хвилин залежно вихователь проводить з ними різні види оздоровчої роботи: дихальну гімнастику, профілактику плоскостопості, за гартувальні процедури. Потім на спортивному майданчику діти долають лінію перешкод. Види перешкод та кількість повторів залежить від віку дітей та мети. Завершується весела прогулянка рухливими іграми та вправами на релаксацію у поєднанні з сонячними та повітряними ваннами.

Маршрут може змінюватися залежно від поставлених завдань та пори року.

Особливості проведення занять із фізичної культури

Щоденні заняття з фізичної культури є однією з основних форм фізичного виховання дошкільників. Використання ігрових прийомів  навчання на цих заняттях сприяє формуванню у дітей стійкого інтересу до рухової активності. Саме ігровий характер рухів викликає позитивні емоції, які є найдієвішим мотивом для стимуляції  рухової діяльності. На фоні позитивних емоцій умовно рефлекторні зв’язки, що лежать на основі оволодіння дітьми руховими діями, створюються значно легше і швидше. Одним з основних ігрових прийомів щодо руху є імітація. Діти імітують рухи тварин, птахів, наслідують дії дорослих.

Щоб зацікавити дітей, заняття з фізкультури слід проводити в сюжетній формі. Структуру таких занять складають фізичні вправи ігрового характеру, об’єднані одним сюжетом. Зазвичай це сюжет відомої дітям казки або ігровий сюжет на певну тему, скажімо: «Зоопарк», «Похід до лісу» тощо. Ігрові образи дають змогу дітям концентрувати  увагу на найсуттєвіших сторонах руху. Наслідуючи ігровий образ, діти свідоміше сприймають рух і виразніше та чіткіше його виконують.

Практика свідчить, що велике значення для забезпечення високої моторної щільності занять має раціональна організація дітей на заняттях. Тож, закріплюючи відомі рухи, доцільно використовувати фронтальний або поточний методи організації дітей. У процесі ознайомлення з новими – поточний, а для найскладніших, як-от метання, – груповий. Можна застосовувати метод колового тренування, який прийнятний на заняттях не лише у старших, а й у молодших групах, як у залі, так і на свіжому повітрі.

          Колове тренування забезпечує максимально високу моторну щільність – у старших групах до 85-90 %. На території дошкільного закладу слід створити всі умови для проведення занять у формі колового тренування. З огляду на те що колове тренування передбачає виконання вправ або основних рухів позачергово, переходячи від однієї «станції» до другої, потрібно дотримуватися таких вимог:

• добирати для виконання нескладні вправи з рухами, якими діти вже оволоділи;
• раціонально використовувати площу зали чи спортивного майданчика та рухових «станцій»;
• передбачати зручність переходів від «станції» до «станції»;
• визначати місце педагога – поряд з тими дітьми, які виконують вправи, що потребують страхування;
• продумувати послідовність виконання вправ, яка забезпечувала б послідовне навантаження на всі групи м’язів;
• регулювати фізичне навантаження з урахуванням індивідуальних особливостей дітей.

Колове тренування забезпечує системний вплив на організм дитини, зокрема:

• активізує роботу всіх систем організму;
• сприяє розвитку фізичних якостей – швидкості,спритності, гнучкості, сили та витривалості;
• позитивно впливає на виховання у дітей базових рис особистості – самостійності, наполегливості, дисциплінованості.

Обов’язковим елементом кожного заняття є рухлива гра, під час якої діти закріплюють рухові навички. Дітей найбільше цікавить сам процес ігрових дій, постійна змінюваність ігрових ситуацій. Тож рухливі ігри та ігри спортивного характеру добираємо так, щоб вони відрізнялися за змістом та способом організації дітей. 

Піші переходи

            Піший перехід – це ефективна форма фізичного виховання. У переходах, як правило, комплексно реалізуються екологічні, краєзнавчі, тренувальні, оздоровчі та власне туристичні завдання. Піші переходи по території дитячої установи представляють вид дитячого туризму.

Пішохідні переходи по території закладу являють велику цінність для зміцнення здоров’я дітей і формування рухових умінь: навичок бігу, ходьби, метання, підлізання, стрибків та інших рухів.

             Рухова діяльність у поєднанні зі свіжим повітрям, сонцем підвищує захисні реакції організму дітей, загартовує їх. Навколишня природа, різноманітні враження збагачують знання, виховують естетичні почуття дітей.

Тому ефект піших переходів подвійний:

• по – перше, внаслідок новизни вражень у дітей підвищується емоційний тонус;
• по – друге, активна рухова діяльність просто неба позитивно впливає на роботу всіх функціональних систем організму, поліпшує обмін речовин, підвищує працездатність.

При визначенні тривалості пішого переходу слід враховувати пору року, складність маршруту та фізичну підготовленість дітей. Практика свідчить, що творчий підхід до справи,                 здоров’язбережувальне середовище  та оптимальний руховий режим забезпечують високі показники у зміцненні здоров’я та фізичному розвитку дітей. Завдяки щоденному проведенню ранкової гімнастики та занять з фізичної культури на свіжому повітрі, комплексному використанню природних чинників – повітря, сонця і води для загартування дітей, широкому впровадженню фізичних вправ та рухливих ігор з елементами спорту, урізноманітненню прогулянок, активному залученню батьків до оздоровчої роботи діти зростають дужими, фізично розвиненими, бадьорими та активними.

Ранкова зустріч (ранкове коло)  – це запланований структурований збір, який займає важливе місце в повсякденному розкладі діяльності групи, де панує атмосфера піклування та відповідальності. Вона створює позитивну атмосферу у групі на весь день перебування дітей у дитячому садку, дає вихователю можливість навчити дітей взаємній повазі та доброму ставленню один до одного, сприяє формуванню в групі цілісного колективу.

Мета ранкової зустрічі –  приготувати дітей до робочого дня. Цікавий і змістовно наповнений день дитини у закладі дошкільної освіти  починається з цікаво організованого вихователями ранку. Від того, як його організовують дорослі, залежить рівень активності та творчості малюків, їх настрій протягом дня. Продуманий і добре організований ранковий прийом дітей має велике значення в режимі дня. Привітна зустріч їх вихователем позитивно впливає на настрій, працездатність, дисциплінованість вихованців. Якщо діти знають, що їх чекають і будуть їм раді – вони з великим бажанням ідуть у заклад.

Ранкова  зустріч сприяє:

- формуванню колективу, оскільки в цей час діти вчаться слухати один одного, дивитись в очі своїм товаришам, обмінюватись інформацією, враженнями;

- доброзичливо і з повагою ставитись до інших, вчитися бути відповідальними членами колективу;

- розвитку навичок спілкування, дає дітям змогу висловлювати свої думки таким чином, щоб їх розуміли інші, уважно слухати, коли говорять інші;

- розвитку соціальних навичок;

- створенню позитивного настрою в групі.

Перед початком ранкової зустрічі діти мають підготуватися до зміни виду діяльності. Діти

Щоб ранкове коло було успішним

Поради

• Створіть атмосферу безпеки, довіри та відкритості.
• Розділіть світ дитини, сприймайте його таким, який він є для неї.
• Заохочуйте дітей до емоційно-почуттєвих проявів.
• Надайте дітям право самостійно приймати рішення та брати на себе

відповідальність за них.

• Довіряйте дітям і максимально відкривайтеся у грі самі. Покажіть варіанти

дій на власному прикладі. Переконайте дітей, що оточення безпечне і доброзичливе.

Поясніть, що вони вільні у проявах ігрової активності та своїх емоцій.

• Перш ніж запропонувати ігри, врахуйте вікові особливості та ігрові

 потреби дітей.

• Спілкуйтеся з дітьми на рівних, використовуйте зрозумілі й близькі для

них слова.

• Щиросердно радійте дитячим втіхам і переживайте їх сум.
• Не сваріть дитину, якщо вона не хоче брати участь у грі.
• Наповніть зміст ігор доступними для подолання труднощами.
• Запропонуйте різнобічні, багатоваріантні ігрові матеріали: цикл

спроєктованих, передбачуваних чи непрогнозованих труднощів-завдань. Їх подолання виведе гру на новий якісний рівень та спонукатиме дітей до емоційних проявів.

• Створіть ситуації, у яких дітям слід віднайти певні рішення — в ідеалі

 рішень має бути стільки ж, скільки є дітей у грі. Заохочуйте, аби діти приймали рішення самостійно. Проте не забувайте нагадати, що кожне рішення потребує контролю за власною поведінкою й відповідальності за проголошене.

У теорії і практиці педагогіки дошкільного дитинства термін «едьютейнмент» («Edutainment») майже не зустрічається. Тож з’явилось нове освітнє поняття (явище), феномен, назви якого немає поки в жодному словнику, незважаючи на те, що його вивченням уже займаються науковці.

Едьютейнмент розглядаємо як феномен. Сутність феномену едьютейнмент як освітнього явища полягає в його цілісності, неповторності, в єдності з його змістом, що дається дитині в практичному досвіді.

Усе різноманіття підходів до визначення едьютейнменту можна звести до двох понять: розважальна освіта й освітня розвага.

Форми реалізації едьютейнменту

Розважальна освіта: небилиці, притчі, казки, цікаві історії, розповіді дітей, записані вихователями, штучні тексти тощо.

Освітня розвага: мистецтво, анімація, комікси, спектаклі, виставки, музеї, ігри, мультфільми тощо.

Розважальна освіта акцентується на отриманні знань у розважальній формі. Зарубіжні колеги подібне пізнання світу з яскраво вираженою позитивною емоційною складовою називають «навчання через пригоду». До недавнього минулого подібний підхід називався формами цікавої освіти і поширювався на природничо-наукові та гуманітарні галузі знання лише в шкільній освіті. Розважальна освіта – це особливий спосіб навчання, в якому інформація подається в яскравій, цікавій і, в підсумку, виразній формі. Такий підхід до освіти вельми ефективний, тому сьогодні він широко використовується в різних галузях людської життєдіяльності.

Освітня розвага – це форма подачі інформації, створена з розважальною метою, з включенням навчального компонента. У широкому сенсі будь-яке введення, наприклад, розважальних засобів медіа або мультимедія в освітній процес закладу дошкільної освіти може розглядатися як  едьютейнмент. Важко уявити сучасне навчання дітей дошкільного віку поза цими технологіями. Останні дозволяють широко урізноманітнити форми подачі освітньої інформації. Освітня розвага передбачає обов’язкове отримання задоволення (не тільки інтелектуального, але й естетичного). Задоволення тут важливіше, ніж досвід та знання, хоча і вони з рахунків не скидаються.

Освітня розвага часто-густо пов’язана з дозвіллям. Освітня розвага (як варіант – освітня подорож) може здійснюватися поза традиційним форматом освітнього простору – приміщенням дитячого садочка. Сьогодні – це парки, сквери, студії, музеї, галереї, кафе. У будь-якому випадку едьютейнмент вимагає активності, дії, позитивних емоцій і того, що в мистецтві прийнято називати виразною формою. Форма має бути привабливою та яскравою, щоб притягувала до процесу отримання знань.

Цікавість – це одна з важливих характеристик, яка має супроводжувати освітню розвагу. Цікавість і захопленість емоційно насичують освітній процес, доповнюють його ознаками естетичного. Часто-густо, використовуючи ігрові прийоми на занятті, вихователь упевнений, що це і є навчання у грі, тобто були ж ігрові персонажі, які принесли цікаві завдання, була мотивація: «Не будемо сьогодні займатись, будемо грати!» тощо. Проте результат, який хотів би отримати педагог, його не задовольняє. Починаючи заняття зі слів «Сьогодні не вчимось, а граємо», – вихователь несвідомо запускає механізм у дитячому сприйманні ситуації – усе, що буде далі – несерйозно, це гра. Дитина починає чекати на початок гри, але чує інше: «На верхню смужку кладемо три грибочки, на нижню – чотири» тощо. Чому так відбувається?

Ігрове та розважальне навчання набуває особливої актуальності у зв’язку з тим, що сучасні діти воліють до інших способів отримання інформації, окрім сенсорних подразників (відчуття, сприймання, уявлення).

Практика  едьютейнменту значно ширша, ніж її теоретичний багаж. Отже, треба більш активно розвивати едьютейнмент як освітню розвагу, а не розважальну освіту.

Запропонуємо таке робоче визначення: едьютейнмент – це нова технологія, яка ґрунтується на отриманні дитиною та педагогом задоволення від процесу навчання (первинного інтересу до предмета, явища, інформації), заснована на концепції захоплення від розваги в навчанні.

Іншими словами, едьютейнмент – це формат освітнього процесу, в якому освітньо-інформаційний матеріал презентовано із залученням розважальних методик, часто з використанням інформаційних технологій, це одночасне навчання і задоволення цікавості, яка веде до глибокого захоплення проблемою, запропонованою дитині дорослим або сформульованою самостійно.

Отже, освітній матеріал репрезентується в розважальній формі із залученням різних прийомів мультимедіа: анімації, звукових, світлових та інших ефектів тощо. Як приклад можна навести винахід програмістів компанії Google – так званий віртуальний музей GoogleArtProject, що охоплює понад тисячу творів мистецтва з 17 музеїв світу, кожному з яких американська компанія надала можливість безкоштовно скористатися останніми технологічними розробками.

Сильні сторони едьютейнменту:

• Процес навчання є захоплюючим і викликає позитивні емоції.
• Знання з найрізноманітніших галузей наук засвоюються легко.
• З’являється додаткова мотивація пізнати нове.
• В освітній процес залучається значна кількість дітей та їхніх батьків.

Мета едьютейнменту, швидше, не в тому, щоб усебічно висвітлити ту чи іншу наукову галузь, а в тому щоб розвинути пізнавальний інтерес у дітей, стимулювати до самостійного дослідження того чи іншого явища. Пропонована технологія  едьютейнменту є інтеграційним поняттям, яке, крім розваги, охоплює і залучення, і захоплення під час навчання дітей дошкільного віку

«Нова українська школа» рекомендує практичні поради дефектолога із США Крістін Рів щодо того, як налагодити ефективну співпрацю з батьками дитини з особливими освітніми потребами.

НАДАВАЙТЕ ЧІТКУ ІНФОРМАЦІЮ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В ГРУПІ.

Зрозуміло, що тут йдеться не про дії інших дітей чи вихователя – ми всі пам’ятаємо про конфіденційність і професійну етику. Однак візьміть собі за правило регулярно надавати батькам інформацію про те, що їхня дитина зробила, що в неї/нього вдалось, а над чим ще треба попрацювати.

ПЕРЕДАВАЙТЕ БАТЬКАМ ПРИКЛАДИ ДЛЯ ДОМАШНЬОЇ РОБОТИ. За правилами НУШ, не варто навантажувати дітей домашнім завданням, однак коли йдеться про дитину з ООП, пріоритетом має бути успішність дитини в колективі  та розуміння того, що школа – це середовище для узагальнення, більшості навичок батьки мають навчити дітей удома.

ГОВОРІТЬ БАТЬКАМ ПРО УСПІХИ: ЇХНЯ МОТИВАЦІЯ – ЦЕ РУШІЙНА СИЛА ВСЬОГО ПРОЦЕСУ.

Коли ми найчастіше контактуємо з батьками? Коли щось трапляється. Будь-яка людина (і дитина зокрема) буде вмотивована до роботи, якщо її хвалити.У цьому випадку успіхи дитини – це успіхи батьків. Тому, не зважаючи на вашу зайнятість, знайдіть час зробити два-три фото успішно виконаного завдання. Чи надішліть мамі коротке повідомлення про досягнення. Вам потрібно, щоб батьки були у вашій команді, а найкращий спосіб цього досягнути – розділити з ними успіх.

ПОВІДОМЛЯЙТЕ ПОГАНІ НОВИНИ ОСОБИСТО.

Потрібно детально описати все, що відбувалось за день. Також варто зазначити, що ви  плануєте робити далі для подолання труднощів, які виникли у дитини.Батьки знають, що “погані” дні можливі, у них вдома вони теж трапляються. Питання в тому, що ми можемо з цим зробити? Розмова про “поганий” день сама по собі не вирішить проблему. Батькам буде набагато спокійніше, якщо ви озвучите, що саме ви будете робити в майбутньому.

ЗБЕРІГАЙТЕ КОПІЇ ІНФОРМАЦІЇ, ЯКУ ВИ НАДСИЛАЄТЕ ДОДОМУ.

Записки для батьків та форми зворотного зв’язку  – це документи, які допомагають встановити, що й коли ви сповіщували батькам. Часто це джерело матеріалу про те, ЯКІ події та КОЛИ відбувались протягом дня. Якщо ви не зберігаєте копії, ви не зможете відповісти на запитання, що і коли ви говорили батькам. Але ці дані можуть вам знадобитись.

НЕ ЗВОДЬТЕ ВСЕ ДО ПОНЯТЬ “ХОРОШИЙ” / “ПОГАНИЙ” ДЕНЬ. Одна мама назвала це “системою смайликів”: “Якщо я отримую  тільки смайлик, що посміхається чи тільки сумує, – для мене це не несе жодної інформації”. Вона має рацію – має бути деталізація, а не загальні фрази.

НІКОЛИ НЕ ПРИХОВУЙТЕ ПОГАНІ НОВИНИ ВІД БАТЬКІВ.

Дуже важливо інформувати батьків про те, що насправді відбувається садочку. Якщо ви говорите, що все нормально, а насправді це не так – у майбутньому це призведе до неприємностей та непорозумінь.

НЕ КОРИСТУЙТЕСЬ ПРАВИЛОМ “Я ПОЧНУ РОЗМОВУ, ТІЛЬКИ ЯКЩО МЕНЕ ЗАПИТАЮТЬ”.

 Будьте проактивним (діяти ще до початку поведінки – ред.). Якщо ви чекаєте, коли батьки звернуться до вас із запитанням – ви чекаєте занадто довго. Спрямовуйте батькам інформацію та просіть про зворотний зв’язок. За кожної нагоди наголошуйте на важливості підтримки взаємної комунікації.

НЕ ОЧІКУЙТЕ, ЩО БАТЬКИ БУДУТЬ РОЗПОВІДАТИ ВАМ АБСОЛЮТНО ВСЕ. ЗАВЖДИ ЗАЛИШАЙТЕ ЇМ МІСЦЕ ДЛЯ ПОМИЛКИ ЧИ НЕДОМОВКИ.

Життя батьків дітей з особливими освітніми потребами не менш напружене за ваше. Крім того, у батьків можуть бути свої перестороги та причини не надавати вам усю інформацію. Інформація про дитину часто зачіпає частину їхнього (родинного) особистого життя.

       Дитинство — це самий незвичайний, приголомшливий і неймовірний час в нашому житті. Час відкриттів, ігор, чудес і постійного замилування світом, який дитина пізнає кожен день і кожну годину.

«Мабуть, найкраще, що може з нами статися —це щасливе дитинство», – Агата Крісті. Але що робить щасливими сучасних дітей? Вони живуть в інформаційно та матеріально насиченому світі, часом стикаються із фактами людської жорстокості й байдужості, з агресією однолітків. Саме ми, дорослі, повинні попіклуватися про щасливе дитинство наших дітей, адже  «прогаяне в дитинстві ніколи не відшкодувати в юності і тим більше в зрілому віці». Дорослим важливо затронути  глибинний зміст цього питання, щоб виростити  Людину з великої букви:

• гармонію зі світом,
• гідність,
• повагу,
• радості,
• свідомість,
• обов'язки,
• моральність,
• працю,
• вміння милуватись, цікавитись, творити.

Цей список можна продовжувати до безкінечності, кожен обирає свої цінності.

Як формувати уявлення про щастя?

       Щоб донести до дітей дошкільного віку ідею щастя як вищої моральної цінності та сформувати в них уявлення про щастя , потрібно:

• Пояснити філософський смисл слова щастя відповідно до віку дітей;
• Розповісти про те, що кожна людина розуміє щастя по своєму;
• Показати важливість його в житті людини;
• Розвивати в дітей вміння і бажання висловлювати свої думки

Який інструмент обрати для формування уявлення про щастя?

• Читання казок, оповідань, віршів, прислів'їв та їх обговорення;
• Спостереження за різними ситуаціями, подіями та їх обговорення;
• Створення проблемних ситуацій та їх обговорення;
• Бесіди-роздуми;
• Порівняння, проведення паралелей з неправильними діями людей, складними відносинами, нещасливими моментами, навіть ознайомлення з поняттям «горе», що  необхідно для глибшого розуміння свого щастя;
• Милування природою та інше.

10 речей, які на думку вчених, роблять дітей щасливими:

1. Виділяйте їм більше часу на ігри.

2. Не сваріться і не влаштовуйте сцени в присутності дітей.

3. Не порівнюйте їх з іншими.

4. Розкажіть їм про користь негативних емоцій.

5. Помічайте їх зусилля і досягнення.                

7. Дозволяйте їм ризикувати.

8. Заохочуйте в них розвиток почуття особистої відповідальності.

9. Створюйте щасливі спогади.

10. Будьте щасливі!

            Говоріть зі своєю дитиною на всі теми, вчіть її  радіти не лише матеріальним благам, вчіть жити в гармонії з собою, світом, природою, частіше посміхайтесь і все навкруги точно стане яскравішим.

Будьте щасливими!

• Притримайте за плечі або відведіть руку, якщо дитина готується нападати. Водночас різко й рішуче промовте «не можна!».  -

• Покажіть, що дитина програє від наслідків своєї поведінки. Для цього скажіть їй щось різке і проявіть увагу до дитини, яку вона скривдила, —

«Сашо, невже тобі не шкода інших дітей?», «Якщо не жалітимеш інших, то і тебе ніхто не пошкодує».

• Не примушуйте дитину вибачатися. Деякі діти швидко заучують формулу «пробач», щоб уникнути докорів дорослих.

• Допоможіть дитині усвідомити та зрозуміти причини її поведінки «ти вдарив Максима тому, що так захотів/він забрав у тебе іграшку/він — намалював ліпший малюнок».

• Переключіть увагу дитини на щось незвичне чи несподіване, аби запобігти агресивним реакціям.

• Продемонструйте неефективність агресивної поведінки. Поясніть, що хоча дитина і матиме зиск, приміром забере іграшку, проте згодом з нею ніхто не захоче гратися. Навряд чи дитину привабить перспектива залишитися на самоті без друзів.

• Встановіть правила поведінки в доступній для дитини формі нікого не б’ємо, і нас ніхто не б’є», «якщо тобі потрібна іграшка, а нею — «ми хтось грається, почекай або запропонуй обмінятися».

• Дотримуйтеся встановлених правил, стежте за своєю поведінкою та демонструйте дитині власний позитивний приклад.       -

• Враховуйте можливості дитини, а не власні бажання, коли висуваєте до неї вимоги.

• Не змушуйте дитину забувати, що вона добра — «чому ти так поводишся, ти ж добрий, хороший!».         -

• Навчайте дитину висловлювати агресивні емоції у соціально прийнятій формі або за допомого

ü використовувати в мовленні - інтонаційні  засоби виразності; порівняння; образні вирази;

ü  контролювати — темп мовлення; силу голосу;

ü утворювати стулені порівняння прикметників;

ü узгоджувати слова в реченнях різних конструкцій;

ü складати сюжетні розповіді тощо.

         На заняттях з розвитку мовлення вихователь проводить цілеспрямовану лінгвістичну підготовку дітей до навчання у школі, комплексно формує мовленнєві вміння й навички, збагачує словник дітей. Тож заняття різних видів і типів є провідною формою навчання дітей рідної мови та розвитку мовлення.

Класифікація мовленнєвих занять

За способом організації:

•        індивідуальні, на яких об'єднують дітей одного рівня мовленнєвого розвитку (1-4 особи)

•        індивідуально-групові (4-8 осіб)

•        групові (до 15 осіб)

фронтальні, або загальногрупові (з усіма дітьми вікової групи)

За спрямованістю:

•        тематичні, спрямовані на розв'язання одного мовленнєвого завдання (розвиток словника, формування граматично правильного мовлення, формування звукової культури мовлення чи зв'язного мовлення)

•        комплексні, у процесі яких комплексно реалізують три мовленнєвих завдання (наприклад: розвиток зв'язного мовлення, формування звукової культури, граматично правильного мовлення)

Методичні аспекти проведення спеціальних занять із розвитку мовлення

     Специфікою занять з рідної мови є те, що активність дітей на цих заняттях виявляється у сфері розумової діяльності. Дитина має слухати, думати, відповідати на запитання вихователя. З огляду на це потрібно формувати в дітей навички організованої суспільної мовленнєвої поведінки, зокрема:

слухати і чути інших; висловлюватися, коли запитують; слухати і розуміти мовлення, адресоване кожному.

    Запитання дітям слід ставити так, щоб спонукати їх до розмірковування: «Які ознаки підказали вам, що на картині зображено початок осені, а не кінець?», пошуку точної відповіді на запитання: «Яблуком можна пообідати чи перекусити?», зіставлення і свідомої оцінки кількох варіантів розв'язання мовленнєвого завдання: «Краще так чи так? ».

        Завданням педагога є створити під час заняття комфортні умови, що дадуть змогу підтримати зацікавленість, ініціативність кожної дитини протягом усього заняття і сприятимуть її прагненню виявляти активність під час розв'язання мовленнєвих завдань. Такими умовами є забезпечення позитивного емоційного тла заняття, зміна видів діяльності, використання ігрових прийомів навчання, урахування організаційних особливостей та часових меж заняття. Розглянемо докладніше ці умови.

         Кожне мовленнєве заняття має викликати в дітей почуття задоволення. Досягти цього педагог може за умови використання доступних і цікавих для дітей прийомів навчання, створення атмосфери емоційного комфорту для кожної дитини, доброзичливості, зацікавленості в успішному засвоєнні знань. Пожвавлює заняття зазвичай доречне використання під час роботи з дітьми таких засобів гумору, як-от: жарти, прислів'я, приказки, іронічні загадки, забавлянки тощо. Енергійність, емоційність, позитивний настрій педагога передаються вихованцям, що, у свою чергу, підвищує їхній інтерес до навчання, активізує мовлення.

          Доцільно у процесі роботи на занятті почергово залучати дітей до різних видів діяльності, тобто поєднувати мовленнєві засоби з іншими засобами і способами відтворення змісту навчального матеріалу.

          Так, сприяючи введенню до активного словника дошкільників певного слова, наприклад «веселка», попросіть визначити його словесно (що це?), описати за допомогою засобів образності (яка вона?), зобразити за допомогою долоньок, скласти з різноколірних стрічок, намалювати тощо.

Залучення дітей до активної діяльності забезпечить їхню високу інтелектуально-мовленнєву активність.

         Однією з умов успішності мовленнєвої роботи на занятті є    

використання ігрових прийомів навчання. Серед них:

ü ігри — дидактичні; народні; рухливі з текстами та діалогами;

ü ігрові вправи;

ü сюрпризи;

ü забавлянки;

ü ігрові життєві ситуації спілкування, в яких дитина є активним мовцем.

       Педагогам слід пам'ятати, що гра завжди має залишатися грою, яку не слід, як це подекуди буває, підміняти навчальною вправою. Лише за цієї умови можна реалізувати весь навчальний та виховний потенціал гри щодо мовленнєвого розвитку.

Організаційні особливості заняття

            Ефективність мовленнєвого заняття забезпечує його оптимальна організація. Розташовувати дітей на занятті варто так, щоб було зручно вести розмову (очі в очі) не лише з педагогом, а й з однолітками. Необхідно чергувати різні види дитячої активності, а також різні способи організації дітей для розв'язання мовленнєвих завдань із метою збереження інтересу та ініціативності дітей. Слід пам'ятати, що ефективність мовленнєвого заняття залежить від мовленнєвої активності дітей: чим більше говорять діти, тим ефективніше заняття.

       Під час визначення часових меж заняття необхідно насамперед орієнтуватися на збереження у дітей працездатності та інтересу. Заняття має завершитися за мить до того, як діти самі про це вас попросять. Щоб відчути це, вихователю треба навчитися спостерігати за станом дітей і помічати явні та приховані ознаки втомленості дітей. Орієнтиром для вихователя щодо визначення доцільності часових меж заняття з розвитку мовлення мають слугувати затверджені нормативи тривалості занять у різних вікових групах.

Специфіка організації занять інтегрованого типу

          Заняття інтегрованого типу — ефективний засіб для закріплення набутих дітьми мовленнєвих умінь та навичок і збагачення пізнавального досвіду. Для них є характерним те, що для більш повного й глибокого розкриття теми, успішнішого розв'язання мовленнєвих і розумових завдань вихователь використовує матеріал із різних розділів програми. Під час інтегрованих занять поєднують кілька напрямів діяльності дітей. Тому таке заняття зазвичай складається з кількох взаємопов'язаних частин. Усі вони підпорядковані певній меті і доповнюють одна одну. Залежно від того,

завдання якого розділу програми є головними, на інтегрованому занятті пріоритетним може бути той чи той напрям діяльності:

ü художньо-естетичний — музика, образотворче мистецтво;

ü інтелектуально-мовленнєвий — ознайомлення з навколишнім середовищем, розв'язання соціально-комунікативних проблемних ситуацій;

ü логіко-математичний;

ü природничий тощо.

Мовленнєва робота у процесі інтегрованого заняття є його смислоутворювальним стрижнем. Вона забезпечує єдність усіх навчально-пізнавальних завдань. Спілкування, що активізує пізнавальну діяльність дітей, — саме той вид мовленнєвої діяльності, що має бути пріоритетним на заняттях інтегрованого типу. Таке спілкування сприяє:

ü закріпленню знань дітей із різних розділів програми;

ü активізації, уточненню і збагаченню словника;

ü розвитку діалогічного й монологічного мовлення;

ü формуванню комунікативних навичок;

ü удосконаленню — виразності мовлення; загальної культури мовлення.

        Плануючи інтегровані заняття, слід пам'ятати, що їх часова тривалість має відповідати віковим особливостям дітей. Інтегровані заняття можна проводити, починаючи з першої молодшої групи.

         Комбінувати освітні завдання, плануючи інтегровані заняття, можна по-різному. Об'єднує їх тема заняття, відповідно до якої і добирають змістові елементи з різних розділів програми та різні види діяльності дітей.

       Для того, щоб дитина в школі добре орієнтувалася в економічних поняттях, працювати в цьому напрямку необхідно уже з 5-6 річного віку. І звичайно, в тісній співпраці з батьками.

Основною метою економіки для малюків є формування навичок та умінь раціонального використання та інтересу до матеріальних цінностей, розвиток економічного мислення, спонукання до ділової активності, ознайомлення з сучасними ринковими відносинами.

 1.Ознайомлювати дітей із найуживанішими економічними поняттями.

Ознайомлювати дітей із доступними поняттями з економіки, розви­вати інтерес до економічних знань. Сприяти осмисленню дітьми рис характеру, пов'язаних з економікою: бережливість, ощадливість, працьовитість, чесність. Формувати уявлення про потреби сім'ї: вчити розуміти відмінність між словами "хочу" та "треба"; вчити визначати першочергові потреби сім'ї.

Давати дітям поняття, що таке товар, для чого він існує, де і як його можна придбати. Ознайомлювати з розмаїттям торгових закладів (крамниця, ринок, аптека, гуртівня, кіоск, супермаркет тощо), функціональ­ними особливостями кожного торгового закладу.

2.Вчити відшукувати економічні явища в довкіллі, пригодах героїв художніх творів.

Вчити дітей знаходити застосування речам, що вийшли з ужитку. Розповідати про вторинну переробку речей та відходів промисловості. Вчити сортувати сміття і викидати у відповідні контейнери.

Розширювати знання про способи зберігання продуктів (соління, сушіння, консервування, заморожування).

3.Розширювати економічні знання дітей про те, що все, що нас оточує, є результатом праці багатьох людей. Виховувати ціннісне ставлення до продуктів їхньої діяльності.

Підводити дітей до розуміння того, що люди різних професій працюють за свою працю отримують зарплату, яку витрачають для потреб сім'ї.

Розширювати знання про значення тепла, світла, газу в житті людини, економне їх використання.

Показники компетентності дитини:

-  оперує нескладними економічними поняттями: "товари", "послуги", "гроші", "торгівля", "покупка", "споживач";

-  знає про ощадливе використання світла, води, газу;

-  визначає першочергові потреби сім'ї, розуміє, що часом необхідно вмовитися від бажання придбати якусь річ;

-  знає, що таке товар, як його можна придбати;

-  знає різноманітні торгові заклади й товари, що їх вони продають;

-  знає, що речі, які викидають, проходять вторинну переробку;

-  знає, що сміття потрібно сортувати і викидати у різні контейнери.

Діти старшого дошкільного віку знайомі з назвами різних професій, але не зовсім точно усвідомлюють значення кожної з них; наприклад, недостатньо розуміють роботу менеджера, хоч це слово у дітей уже є і словниковому запасі.

Діти розуміють призначення торгових закладів, стараються бути економними та ощадливими, але усвідомити правила економічної діяльності їм ще важко. Більшість дошкільників не знає, як поводитися з грішми, як їх витрачати економно.

Діти осмислюють пов'язані з економікою риси: бережливість, ощадливість, працьовитість; починають формуватися навички раціональних дій. У дітей розвинені навички економного витрачання і використання матеріалів, бережливе ставлення до речей, іграшок, посібників.

Освітні завдання в старшій групі стають більш серйознішими:

1.Формувати у дітей основи економічної культури.

2.Вчити долати труднощі та життєві негаразди; виховувати наполегливість, компетентність.

3.Формувати уявлення про товари й товарно-грошові відносини. Давати поняття, що таке товар, мета його існування, можливість його прид­бання. Вчити класифікувати товари. Формувати етичне поводження в торгових закладах, виконуючи роль покупця. Ознайомлювати з поняттям "ціна"; вчити порівнювати ціни: дешево - дорого.

Давати змогу зрозуміти, що за гроші купують товари, грошима опла­чують послуги.

Розширювати знання про раціональне використання залишків про­дуктів харчування (з хліба можна приготувати грінки; крихти дати пташкам; з картоплі - картопляники: кістки віддати собакам; залишки від чаю використати як добриво для кімнатних рослин).

Створювати ситуації для закріплення знань про правила економ­ного використання електроенергії деякими приладами (холодильник, праска, телевізор, лампочка), збереження тепла, ощадливого викори­стання води. Підводити дітей до розуміння того, що раціональне вико­ристання електроенергії, води, газу заощаджує кошти сім'ї. Виховувати ощадливість, уміння співвідносити свої бажання з можливостями. Вчити виокремлювати першочергові потреби, власні та потреби сім'ї, розуміти відмінність між словами "хочу" й "треба".

Формувати уяву про культуру ділових стосунків. Уточнювати й роз­ширювати знання дітей про одяг, взуття, зачіску ділової людини.

Виховувати охайність.

Вчити оцінювати вчинки людей, давати характеристику їхнім діям. Формувати розуміння вироблених правил, знати, що їх потрібно дотри­мувати, що є вчинки, за які люди несуть покарання у вигляді штрафу.

Розкривати роль комп'ютеризації у веденні господарства, дати елементарні уявлення про калькулятор. Підводити до висновку, що таке економіка, для чого вона потрібна.

Показники компетентності дитини:

- знає назви підприємств, особливості їх функціонування;

- має уявлення про товарно-грошові відносини, вміє здійснити по­купку, класифікує товар;

- знає, для чого існують банки; професії людей, які працюють у банківській справі;

- уміє раціонально використовувати залишки продуктів харчування;

- вміє виокремлювати першочергові потреби сім'ї;

- розуміє доконечну потребу в дотриманні встановлених правил;

- знає і намагається економно використовувати електроенергію, воду, газ;знає, що комп'ютер і калькулятор допомагають у веденні сімейного господарства.

Не слід забувати про наступність роботи дошкільного закладу з родинами. Адже лише спільно з сім’єю можна виховати бережливість та економічність у дошкільнят. Тому вранці, коли дитина приходить до ДНЗ, вона складає речі і дуже важливо, щоб і вихователь, і батьки звертали увагу на те, як саме дитина складає ці речі. Такі звички автоматизуйте її до охайності.

Виконання цих завдань сприятиме глибшому засвоєнню дітьми первинних економічних знань та прояву економічних якостей у побуті.

                                                                                      підготувала вчитель-логопед Старченко Н.І.

За структурою презентації поділяють на лінійні та розгалужені.

          Презентації лінійної структури створюються для послідовного викладання матеріалу з використанням мультимедійних засобів. Вони мають містити лише головні положення повідомлення, які допомагають усвідомити його зміст, та ілюстрації. Розгалужені презентації показують зв’язки між окремими структурами. Такі презентації можна використовувати під час узагальнення й систематизації знань та для визначення рівня навчальних досягнень учнів. Працюючи з презентаціями за своїм робочим місцем, учень має змогу опрацьовувати запропонований матеріал з урахуванням індивідуальних здібностей. Під час створення презентацій бажано врахувати вимоги до змісту презентації. Перед створенням презентації: визначити тему та призначення презентації, створити схему (сценарій) презентації; спланувати зміст усіх слайдів, їх стиль.

ВИМОГИ ДО СТУКТУРИ ТА ЗМІСТУ ПРЕЗЕНТАЦІЇ

1. Головним носієм інформації на слайді є графіка. Текст має органічно доповнювати графічну інформацію

2. Стислий виклад матеріалу, максимальна інформативність тексту.

3. Використання слів і скорочень знайомих учню.

4. Чіткий порядок у викладенні інформації

5. Ретельно структурована інформація: наявність коротких та лаконічних заголовків, маркірованих та нумерованих списків.

6. Виділення шрифтом важливої інформації (висновки, визначення). Цю інформацію бажано розміщувати в лівому верхньому кутку слайда.

7. Допоміжну інформацію бажано розміщувати внизу слайда.

8. Головну ідею треба викласти в першому рядку абзацу.

9. Кожному положенню (ідеї) треба відвести окремий абзац.

10. Табличні форми подання інформації (діа­грами, схеми) дозволяють подати матеріал компактно та наочно.

11. Пояснення треба розміщувати як найближче до ілюстрацій, із якими вони мають з’являтися на екрані одночасно.

12. Інструкції до виконання завдань необхідно ретельно проду­мати щодо їх чіткості, лаконічності, однозначності.

13. Використовуйте емоційний фон: художня проза запам'я­товується краще, ніж спеціальні тексти вірші – краще, ніж проза

14. Усю текстову інформацію потрібно ретельно перевірити на відсутність орфографічних, граматичних і стилістичних помилок.

ВИМОГИ ДО ВРАХУВАННЯ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ СПРИЙНЯТТЯ КОЛЬОРІВ І ФОРМ

Стимулюючі (теплі) кольори сприяють збудженню й діють як подразники (за спаданням інтенсивності впливу: червоний, оранжевий, жовтий). Дезінтегруючи (холодні) кольори заспокоюють, викликають сонливий стан (у тому самому порядку: фіолетовий, синій, бла­китний, синьо-зелений, зелений). Нейтральні кольори: світло-рожевий, жовто-зелений, корич­невий. Поєднання двох кольорів — кольору знака й кольору фону – суттєво впливає на зоровий комфорт, причому деякі пари кольорів не тільки стомлюють зір, а й можуть спричинити стрес (наприклад: зелені символи на червоному фоні). Найкраще поєднання кольорів шрифту та фону: білий на темно-синьому, чорний на білому, жовтий на синьому. Кольорова схема має бути однаковою для всіх слайдів. Будь-який малюнок фону підвищує стомлюваність очей і знижує ефективність сприйняття інформації. Чіткі, яскраві малюнки, які швидко змінюються, миготять, легко «вхоплює» підсвідомість, і вони краще запам'ятовуються. Будь-який другорядний об'єкт, що рухається (анімований), знижує якість сприйняття матеріалу, відвертає увагу, порушує її динаміку. Показ слайдів із фоновим супроводженням нерелевантних звуків (пісень, мелодій) викликає швидку втомлюваність, сприяє розсіюванню уваги і знижує продуктивність навчання. Пам’ятайте! Людина спроможна одночасно запам’ятовувати не більше трьох фактів, висновків, визначень.

ДОДАТКОВІ ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ПРЕЗЕНТАЦІЇ (ЗА Д.ЛЬЮЇСОМ)

Кожен слайд має відображати одну думку. Тексі має складатися з коротких слів та простих речень. Рядок має містити 6-8 слів. Всього на слайді має бути 6-8 рядків. Загальна кількість слів не повинна перевищувати 50. Дієслова мають бути в одній часовій формі. Заголовки мають привертати увагу аудиторії та узагальнювати основні положення слайду. У заголовках мають бути і великі, і малі літери. Слайди мають бути не надто яскравими – зайві прикраси лише створюють бар’єр на шляху ефективної передачі інформації. Кількість блоків інформації під час відображення статистичних даних на одному слайді має бути не більше чотирьох. Підписи до ілюстрації розміщуються під нею, а не над нею. Усі слайди презентації мають бути витримані в одному стилі.

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВИКОРИСТАННЯ ШРИФТІВ

         Кожен шрифт (гарнітура + написання) має одне змістове навантаження. Для сталої гарнітури традиційними, щонайменше, з XIX ст. є такі: напівжирний шрифт – назви структур документа; курсив – логічний наголос, зокрема, на формулюванні ос­новних положень, означень тощо; «прямий» звичайний – основний масив інформації. Тексти презентацій, які використовують у психологічно на­пруженій нестандартній ситуації, треба подати гарнітурою зі спро­щеним алгоритмом розпізнавання, наприклад шрифтом Arial. Це доцільно під час роботи з інструкціями з правил безпеки, норма­тивними актами, угодами з правовими чи майновими наслідками, умовами олімпіадних завдань тощо. Уникайте використання більше трьох різних шрифтів на одному слайді. Інакше читач передчасно втомиться, постійно на­магаючись вибрати алгоритм розпізнавання шрифту. Виняток ста­новить інструкція з використання шрифтів. Математичні формули подаються гарнітурою, близькою до Times New Roman, причому всі змінні – курсивом, а решта – дужки, знаки математичних дій, усталені назви функцій (sin, cos, sign тощо) – звичайним «прямим» шрифтом.
 

·        Приймайте кожну дитину такою, якою вона є.

·        Відмовтеся від авторитарного стилю спілкування з дітьми. Будьте  чутливими до різних              емоційних станів дитини, встановіть довірливі    взаємини з кожною дитиною.

·        Використовуйте особистісні форми спілкування 3 дітьми.

·        Враховуйте індивідуальні особливості психічного та фізичного  розвитку кожної дитини.

·        Віддавайте перевагу міні-заняттям та індивідуальним формам  організації                                         спільної пізнавальної діяльності дошкільників.

·        Продумуйте в індивідуальному порядку навантаження, вимоги до кожного вихованця та            допомогу, яку ви можете йому запропонувати

·        Формуйте механізми емоційно-вольової регуляції в дітей.

·        Організовуйте емоційно значущу для дітей діяльність, яка сприяла б  прояву інтересу,                  здивування, радості, інтелектуальній збентеженості,   розвитку пізнання

·        Стимулюйте прояви індивідуального неповторного стилю ігрової   поведінки.

·        Будьте об'єктивними під час оцінювання діяльності дітей та їхньої   поведінки, це                          сприятиме подальшому розвитку в дитини ціннісного  ставлення до себе.

·        Дотримуйтеся принципів гуманізації взаємин.

·        Усебічно підтримуйте розвиток особистості кожної дитини.

·        Сприяйте розумінню дитиною її емоцій, можливостей, особливостей, причин та наслідків ї          її поведінки.

·        Налагодьте контакт із батьками, щоб скласти уявлення про   психологічну ат­мосферу в                сім'ї кожного вихованця.

·        Допомагайте батькам зрозуміти внутрішній світ їхньої дитини, її  проблеми, переживання.