Всім добре відомо, що для розвитку у дітей,почуття ритму, такту, музичного слуху і пам’яті необхідно з ранніх років тісно знайомити їх з музичними іграми. Гра стимулює дитину до творчості, розвиває вміння поводитися в колективі, розвиває дружні стосунки, викликає у неї шквал емоцій, розвиває психічно, та фізично.  

Гра вводить дитину в життя, в спілкування з оточуючими, з природою, сприяє набуттю знань. Вона завжди має певну мету. У музичних іграх цією метою є: розвиток інтелекту, почуття ритму і такту, розвиток па’мяті і музичного слуху, голосу, самої творчої діяльності дитини. Музичні ігри сприяють швидкому запам’ятовуванню вивченого матеріалу, інтенсивності навчання, емоційній розкутості дітей, позбавлення їх від психічних комплексів. Музика долучає дитину до прекрасного, до відчуття гармонії, збагачує її духовний світ.  

Шановні батьки!

Пограйте з вашою дитиною увільний час в музичні ігри, які ми вам пропонуємо. 

«Обери картинку»

Дорослий пропонує дитині послухати дитячу пісеньку в аудіозапису, а потім вибрати картинку, яка відповідає їй по змісту художнього образу. При цьому дитина має пояснити, чому вона вибрала саме цю картинку, що на ній намальовано і про що співається в пісні. Наступного разу можна запропонувати дитині картинку і попросити проспівати знайому пісеньку, яка відповідає цій картинці. 

«Сонечко і хмаринка»

Дорослий дає дитині 3 картки з простими малюнками: Сонце, хмаринка, і сонце за хмаринкою, пояснивши, що вони відповідають веселій, сумній та спокійній музиці. Далі дитина прослуховує музичні твори різного характеру. Дитині пропонується до кожного з музичних творів дібрати відповідну картинку, яка за настроєм відповідає характеру музики. 

 «Повтори ритмічний малюнок»

Ця гра використовується для роботи з дітьми старшого віку. Дорослий дає дитині прослухати мелодію. Спочатку дорослий проплескує ритмічний малюнок мелодії, а потім дитина проплескає або простукує цей ритмічний малюнок. Можна ритм простукати якимось предметом: олівцем, ложкою.  

«Вередлива луна»

Дитина відображає ритмічні малюнки в протилежній динаміці – якщо дорослий проплескує голосно, то дитина у відповідь повинна проплескати тихо і навпаки.

  Уроки танцю суттєво впливають на формування індивідуальності малюка, спричинюють іі глибокі внутрішні зміни. Щоб найповніше застосувати  різноманітні  розвиваючі можливості хореографічного заняття, слід пам’ятати, що уроки танцю – це насамперед, уроки мистецтва, яке є могутнім чинником  становлення емоційно-особистісного життя людини. На жаль чимало дорослих вважають танець своєрідною гімнастикою. Між тим виховання  емоційності, духовності – найважливіший аспект  хореографічних занять.

   Отже, метою хореографічного виховання 2,5-3-річних малюків  є їхній фізичний, психічний та духовний розвиток, а центром розвивального процесу є сама дитина, її внутрішній світ, її здоров’я.

Психофізичному розвитку дітей сприяють спеціальні ігрові вправи зокрема імітація рухів різних тварин, птахів, входження  в  їх психологічні образи. Наприклад, можна запропонувати малюкам  «Потанцювати як  сумний зайчик у зимовому лісі», потім «злякатися вовка» і, нарешті, «порадіти , що вовк пішов геть» . Після закінчення гри слід подбати про те, щоб усі діти вийшли з ролі» - повернулись від ігрових емоцій до власних. Малюки можуть пострибати, потупати ногами, промовляючи своє  ім’я. ( Наприклад «Я – Оленка»).

    Засвоєнню хореографічних умінь та навичок сприяє відтворенню в танці  казкового сюжету. Якщо дитина пропонує власні рухи чи свої версії казки, в жодному разі їх не можна ігнорувати. Бажано змінити те, що треба (на вашу думку) на те що хочеться виконати малюку, давши можливість власно надумані рухи виконати у музичному етюді. Або при наймі сказати : «Молодець! Цікаво вигадав. А тепер подивися, як я пропоную. Спробуємо потанцювати разом.»

     Іноді батьки  не розуміють вікових психофізіологічних особливостей своєї доньки або сина, а також характеру впливу уроків танцю на дитячу особистість. Налаштовані на швидке отримання зовнішнього результату, на  ранню хореографічну спеціалізацію, батьки ігнорують поступові внутрішні зміни індивідуальності малюка, які привносять заняття  хореографією.

   2.5-3 роки - це вік коли малюки  пізнають свої можливості, досліджують своє тіло. По-перше, у цьому віці ще не достатньо розвинені ті рівні нервової системи, що відповідають за точність і силу виконання рухів. По-друге , можливо, в цю саму хвилину маленький дослідник  створює власний танець, втілюючи в ньому музично – ігрові образи, запропоновані педагогом. Необхідно знайти рівновагу між соціально прийнятними нормами  поведінки та свободою само втілення малюка.

Це потребує неабиякого педагогічного такту та знання психофізіологічних особливостей дитини. Нервова система  трирічного малюка  нездатна підтримувати стан  неперервного збудження нервових центрів при тривалому статичному напруженні. Тому діти цього віку просто не в змозі довго виконувати хореографічні рухи, перебуваючи на місці. Слід чергувати рухові вправи з іграми  та вільною танцювальною імпровізацією. Не обов’язково вимагати від дітей виконання від дітей рухів в колі або на рівній лінії. Важливо, аби дитина бачила дорослого, а він бачив дитину, та щоб дитині вистачало простору для виконання тих чи інших рухів.

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ.

1.    Не обмежуйте розвиток малюка надто ранньою хореографічною спеціалізацією. Коли дитині  2-3роки, ви не можете передбачити, чи захоче вона стати артистом балету.

2.   Не очікуйте від занять хореографією швидкого зовнішнього результату. Правильно оцінюйте психофізіологічні можливості дитини. Наслідком занять має бути поступовий розвиток її здібностей.

3.   Не смикайте дитину під час заняття, якщо вам здається що вона порушує дисципліну або неточно повторює рухи за педагогом. Поважайте її творчість, не руйнуйте радісну, безпечну атмосферу заняття.

4.   Не вважайте свого малюка «Жахливою дитиною». Ваша донька, або син – справжне диво.

5.   На момент виступу  на святі чи концерті, коли дитина сконцентрована на вихователі, хореографі або музичному керівникові, не відволікайте її увагу повітряними поцілунками, та проханнями попозувати  перед камерою. Знайте, з боку це виглядає не дуже естетично, та  може бути розцінене, як неповага до людини яка готувала виступ, та заважатиме іншим дітям  виступити вдало.

Реформа системи освіти, яка стосується і дошкільників, висуває розвиток творчості дитини, як одну із пріорийетних задач. Без її вирішення неможливо виконати головні завдання дошкільної освіти,розроблену у „Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні”: формування базиса особистої культури дитини через відкриття її світогляду у цілому і різнобічному.
Дитина не повинна пасивно спостерігати оточуючий світ, вживати готову їнформацію і копіювати її.Саме від творчих людей залежить розвиток суспільства.Перші творчі здібності особистості проявляються в дошкільному віці. Перед вихователем стоїть задача знайти шляхи своєчасного прояву у кожної дитини інтересів, природних задатків, здібностей і створити оптимальні умови для їх розвитку. І визначати конкретні сфери творчого потенціалу.
Як відомо,музика-вид мистецтва, який суттєво впливає на становлення особистості. Вона збагачує почуття дитини, сприяє оволодінням вмінням відчувати ритм, і мелодію твору, формує здібності адекватно реагувати на них своїм голосом і рухами, розвиває інтерес до різних музичних інструментів і бажання на них грати.
Головне в музичному розвитку дошкільнят-повести дитину в різнобарвний світ музики, навчити дитину жити „нею”. Задача педагога полягає в тому, щоб дитина робила це не тому, що так треба, а щоб дитина сказала:” Я буду робити це тому, що хочу, тому, що це мені інтересно.” Допомогти дитині відчути красоту і силу впливу музики- це задача важна. Спробувати частково вирішити цю задачу є „Програма художньо-естетичного розвитку й виховання дошкільників”.Головне у цій програмі-розвиток чуттєво-емоційної сфери дитини у взаємозв׳язку з морально-інтелектуальним.
Музичне виховання- частина естетичного виховання дитини.Естетичне виховання проходить через ознайомлення дітей з різними видами мистецьтва (музика ,образотворче мистецьтво, театр, хореографія, література, фольклор). Музика розвиває музичну культуру і формує позитивні якості особистості. Музика в більшій ступені, ніж інший вид мистецьтва доступний дитині.
Під час слухання музики розвивається таке поняття, як емоційно образний зміст музики. Тобто діти знаходять зв׳язок між засобами музичної виразності і змістом музики. Розвивая виконавскі навички дітей ми співаємо без супроводу.
Відомо, що пісена творчість направлена на розвиток тих чи інших музичних здібностей. І коли вже діти мають певний досвід музичної імітації, вони можуть виконувати ,наприклад музично-пісенну пластичну гру „Зайчик.”,”Зайчик-побігайчик”, „Вовчик”, „Кішка та собачка.”і т.д. В музично-дидактичних іграх діти проспівують слова привітання з певною інтонацією та емоцією вибирають потрібний темп і ритм.
Ефективними видами занять, які дозволяють дитині розкритися повніше і яскравіше як особистості, являються розвивальні, домінуючи, комплексні, тематичні заняття.
Розвиток особистості дитини, сприяють дитячі музичні свята.Основою свята це є гра, веселе дійство,де є свободна музична діяльність.Викликаючи емоції радості, свята закріплюють знання дітей про оточуючий світ, розвивають мову дитини, творчу ініціативу та естетичний вкус.
Підводячи підсумок скажу, що музика займає особливе місце у вихованні дошкільників. Головний принцип-це оптимальне співвідношення навчання та творчості.

Музика володіє сильним психологічним впливом на людину. Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює, розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани (від умиротворення, спокою та гармонії до неспокою, пригніченості або агресії).
У зв'язку з цим важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти.
Збуджуюча, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитини) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах) спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика при гіперзбудливості, розгальмованим дітям зі слабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативних властивостей у поведінці дитини.
Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги.
Музику можна слухати перед сном, щоб допомогти дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже в ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м'яку музику і попросіть її закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в неї позитивні емоції. Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина її тіла.
Ще з давніх часів люди помітили, що людський голос і звук взагалі володіють сильним впливом. Так, звук східного духового інструменту Панг вводить змію в стан, подібний гіпнозу. Вібрації людського голосу в одному випадку мають лікувальну дію (що здавна використовувалося народними цілителями), а в іншому - може заподіяти людині шкоди.
Мова людини є найсильнішим чинником впливу, як на оточуючих, так і на того, хто говорить. Наш внутрішній стан, наші думки, ставлення до світу виявляються в змісті промови, в її інтонаційному забарвленні. А те, що ми говоримо і як це вимовляємо, у свою чергу відкладає відбиток на психологічний стан слухача, впливає на наші стосунки з ним. Наприклад грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволений голос породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не сприймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошена спокійним, м'яким, співчуваючим голосом допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю її бажання.