Умови воєнного стану завжди створюють підвищену небезпеку для життя та здоров’я громадян, зокрема дітей, які стають особливо вразливими в цих умовах. За час війни у нашій державі кожна без винятку українська дитина у будь-якому разі зазнала порушень своїх законодавчо закріплених прав. Навіть якщо у дитини відсутні тілесні ушкодження, дитина не зазнала експлуатації, сексуального насилля, катувань та іншого жорстокого поводження, має місце порушення її основних прав.  Кожен неповнолітній громадянин України внаслідок воєнної агресії російської федерації проти України зазнав порушень своїх основних прав, закріплених у Конституції України та нормах міжнародного права, таких як: право на особисте життя та захист від посягання на нього, право на розвиток, здоров’я, турботу, право на відпочинок та на дозвілля, право на освіту і родину.   Важливим напрямом діяльності нашої держави у сфері захисту прав дитини в умовах воєнного стану є внесення змін до чинного законодавства, ратифікація конвенцій, у тому числі імплементація норм міжнародного права.

    На сьогодні в нашій країні є ряд норм і стандартів, що утворюють нормативно-правову базу для захисту дітей, в тому числі і в умовах збройного конфлікту, яка складається з українського законодавства та норм міжнародного права.

   Українське законодавство, що регулює правові основи захисту прав дітей:

• Сімейний кодекс України

• Цивільний кодекс України

Закон України «Про охорону дитинства»

• Закон України «Про місцеве самоврядування України»

• Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»

• Закон України «Про протидію торгівлі людьми»

• Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування»

• Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»

• Закон України «Про основи соціального захисту бездомних і безпритульних дітей»

• Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»

• Постанова КМУ №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»

• Постанова КМУ №585 «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах»

• Постанова КМУ №148 «Деякі питання здійснення патронату над дитиною»

• Постанова КМУ №905 «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей»

• Постанова КМУ №565 «Про затвердження Положення про прийомну сім'ю»

• Постанова КМУ №564 «Постанова КМУ №565 «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу»

Міжнародно-правові акти, що є основою для захисту дітей у ситуаціях збройного конфлікту:

• Конвенція ООН про права дитини

• Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах (ратифікований Україною у 2004 році)

• Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни Додаткові протоколи до Женевських конвенцій

• Конвенція міжнародної організації праці №182 про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці

• Римський статут Міжнародного кримінального суду

• Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства

• Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей

Сьогодні стрічки новин вражають кількістю негативних повідомлень, зокрема, що стосуються насилля над дітьми, – викрадення, зґвалтування, торгівля дітьми тощо. Це жахливо. Особливу тривогу такі новини наводять на батьків малолітніх дітей. Радимо вам дослухатися до  рекомендацій, наведених нижче, аби попередити виникнення будь-яких неприємностей, що можуть статися з неповнолітньою дитиною, котру може спіткати небезпека.

Будьте уважні: викрадачі, щоб заманити дитину, використовують різні способи та методи. Серед найпоширеніших – представитися знайомими батьків і запропонувати дитині відвезти її до мами чи тата на роботу. В інших випадках дитину просять показати кудись дорогу, за допомогу пропонують подарунок або солодощі.

 Як попередити, захистити дитину?

–  Насамперед не залишайте дитину без нагляду в громадських місцях.

– Поясніть дитині, що вона не повинна розмовляти з незнайомими людьми і брати від них що-небудь. Тим більше, не зобов’язана нікого проводжати! У разі, якщо незнайомі кудись ведуть дитину, вона має голосно кричати: «Поліція!», «Швидка!», «Пожежа!», «Я вас не знаю!» тощо, щоб привабити людей на допомогу.

– Встановіть маячок на мобільний телефон дитини, і Ви постійно знатимете, де вона знаходиться у будь-який момент.

– Ваша дитина повинна пам’ятати прізвище/ім’я та адресу проживання, щоб поліція швидше знайшла батьків.

– Придумайте з дитиною кодове слово. Наприклад, «носоріг». Якщо на вулиці навіть хтось із знайомих пропонує відвести додому, він обов’язково повинен знати це кодове слово, інакше потрібно триматися подалі. Кодове слово варто використовувати і тоді, коли є будь-яка інша небезпека. Повідомити телефоном, смс вихователя чи вчителя в школі.

– За можливості не дозволяйте дитині навіть у середній школі самостійно пересуватись вулицею. 

–  Часто викрадачі є прекрасними психологами, тонко розбираються в дитячій психіці і поведінці. Поясніть дитині, що викрадачі не виглядають як страшні монстри, це звичайнісінькі люди, не чим не відрізняються від інших. При будь-якій спробі незнайомих людей заговорити про щось з дитиною, необхідно розвернутися і бігти туди, де є люди, при цьому кличучи на допомогу. Дитина сама може звертатися до дорослих, якщо  загубилася або їй терміново потрібна їхня допомога. Звертатися потрібно до жінок з дітьми, касирам в магазинах, людям у формі.

– Якщо хтось намагається схопити дитину, – потрібно кричати і вириватися. Викрадачі не люблять шум і, скоріше за все, залишать дитину в спокої. Ваш син/дочка повинні розповісти вам про те, що трапилося. Для цього будуйте в родині довірливі стосунки!

– Не пишіть на рюкзаках, речах ім’я дитини, цим можуть скористатися викрадачі: діти схильні довіряти тому, хто назве їх по імені.

– Ваші діти повинні засвоїти: не можна грати в незнайомих місцях, будмайданчиках, пустирях, краще завжди бути в компанії друзів.

– Якщо ваша дитина – учень молодшої школи  і має самостійно відвідувати школу, гуртки, нехай гуртується зі своїми однокласниками/однолітками/друзями і йдуть разом, або домовляйтесь з чиєюсь бабусею, нянею, хто кожен день супроводжує свою дитину, і міг би приглянути за вашою.

– Потрібно навчити дитину приховувати той факт, що вона перебуває вдома сам/сама, як в розмові з незнайомими по телефону, так і через двері.

– У великих магазинах домовляйтеся про місця зустрічей, якщо дитина раптом загубиться. Пам’ятайте: при втраті, викраденні дитини важлива кожна хвилина: чим швидше почнуться пошуки, тим вище ймовірність позитивного результату.

Що робити, якщо дитина вже зникла?

• Зверніться по допомогу до відділення поліції і залиште заяву про зникнення дитини – пошук починається протягом доби. Звертатися можете вже через 5 хвилин після зникнення дитини. Найефективніше йти до відділення за місцем зникнення або ж викликати патруль (102) просто на місце події. Протягом цього часу залучіть до пошуків дитини якомога більше людей: сусідів, знайомих, співробітників навчального закладу, де вчиться дитина (дитячий садок, школа, вуз), добровольців. Не припиняйте пошуки навіть уночі.
• Окрім поліції, надайте максимальний розголос події – всі можливі варіанти соціального зв’язку. Якщо дитина неповнолітня, щодня слідкуйте, щоб геолокація на телефоні дитини була ввімкнена та телефон постійно був заряджений.
• Якщо йдете до відділення поліції, відразу візьміть із собою «свіжу» фотокартку, річ, на якій є відбитки дитини, запах. Дайте максимум інформації, а саме – про захворювання дитини, особливі прикмети в зовнішності, особливості ходи, вимови, дані про коло спілкування, розкажіть про підозрілих друзів, знайомих, погані звички дитини і т. д.
• Якщо дитина зникла в громадському місці, відразу повідомте про це охорону, адміністрацію організації. Необхідно негайно почати контролювати входи-виходи, перевірити туалети, автостоянки, склади, оголосити по гучному зв’язку про зникнення дитини, розповісти її прикмети. Не можна випускати нікого з дітьми з приміщення – у разі викрадення зовнішність дитини можуть змінити. У транспорті не соромтеся голосно кричати про зникнення дитини.
• Коли дитину знайдено, не накидайтеся на неї з докорами, адже вона сама дуже налякана і перебуває в стані великого емоційного стресу. Найголовніше – застерігайте дитину, а не залякуйте її, інакше вона боятиметься всіх людей.