В умовах дошкільного та домашнього виховання дітей привчають до відповідних статевим ознакам занять. Так, дівчаток оберігають від важкої праці і прищеплюють їм ознаки «справжньої леді». Хлопчикам прищеплюють інші нормативи поведінки через «чоловічі» види праці, етичні норми поведінки, з яких необхідними є ідеали стійкості, відваги, мужності. Можна визначити такі стереотипи статевого виховання дітей дошкільного віку: жіночий – доброта, милосердя, чемність, турботливість, ніжність; чоловічий - активність, незалежність, ризикованість, хоробрість, сила волі. Ці стереотипи визначають норми поведінки певної статі. Так, вважається ганебним показувати хлопчикам свою внутрішню слабкість, плакати, боятися будь-чого, а дівчаткам – поводитися брутально, битися тощо. Головна роль на етапі первинної соціалізації відводиться батькам як першим агентам соціалізації.

Особливого значення статеві відмінності набувають у період розвитку людини, при формуванні важливих якостей особистості. Дівчатка для творчих дій використовують підсвідоме, а хлопчики раціональне. На відміну від хлопчиків, що творчо реалізуються із соціальних причин, дівчатка це здійснюють насамперед через тілесну невдоволеність. Стимулювання творчої продуктивності хлопчиків більш ефективне через зовнішні соціальні чинники, дівчаток – через внутрішні.

З-поміж статевих, інтелектуально-психологічних особливостей дівчаток можна виокремити такі: їхнє мовлення більш емоційне і в цілому краще розвинене; відповіді однотипні; вони більш дисципліновані, зібрані, старанні; краще реагують на правильно побудовані фрази та чітку логіку; надають перевагу виконанню завдань за готовим зразком; їх більше цікавить результат. Хлопчики ж рідко розкривають свій внутрішній стан у словах; надають перевагу розв’язанню нових, логічних і складних завдань, під час виконання стереотипних вправ виявляють нетерплячість та неохайність; швидше набувають арифметичних умінь, краще запам’ятовують форми і розуміють принципи роботи механізмів. Їхнє мислення нестандартне, внутрішній пошук інтенсивніший і складніший, аніж здається; увага не зосереджена. Хлопчиків більше цікавить сам процес діяльності.

Незважаючи на те, що дівчаток відрізняє підвищена балакучість, а в хлопчиків частіше виникають проблеми з поведінкою й успішністю, більшої подібності між хлопчиками й дівчатками, ніж у дошкільному віці, не буде вже ніколи. Їх однаково цікавлять відмінності в анатомії, але інтерес зовсім безневинний і позбавлений сексуальності. Старшим дошкільникам приємна компанія осіб протилежної статі, вони одержують велике задоволення від спільних ігор, хоча хлопчики частіше спілкуються із хлопчиками, а дівчатка з дівчатками. Хлопчики грають великими групами і не приймають тих, хто чимось від них відрізняється. Дівчатка люблять грати по двоє, троє і, як правило, більш спокійно сприймають сором’язливих і таких, із ким інші діти менш охоче йдуть на контакт. Проте і хлопчики, і дівчатка також успішно можуть будувати відносини з особами протилежної статі.

У процесі статевого виховання хлопчиків бажано знайомити з «Кодексом лицарської честі», що включає: любов до батьків, вірність у коханні, дружбі, побратимості, ставленні до Батьківщини; готовність захищати слабших, турбуватися про молодших, зокрема дітей; підкреслено шанобливе ставлення до дівчини, жінки, бабусі; непохитну вірність принципам народної моралі, духовності; відстоювання свободи і незалежності особистості, народу, держави; прагнення робити пожертвування на будівництво храмів, шкіл, пам’яток історії та культури; здатність цілеспрямовано і систематично розвивати фізичні і духовні сили, волю, можливості свого організму; вміння скрізь і всюди чинити благородно, виявляти лицарські чесноти; турботу про розвиток національних традицій, звичаїв, обрядів, бережне ставлення до рідної природи, землі. Це значно збагатить словниковий запас хлопчиків. Наведемо орієнтовну тематику словників – мінімумів: «Гарно – погано», «Хоробрий – боягуз», «Працьовитий – ледар».

• Тема «Гарно – погано»

Іменники: біда, бідолаха, благодійник, братерство, ввічливість, взаємини, вибачення, вигода, відношення, відчай, віра, вірність, влада, власність, втрата, глум, гнів, гордість, доброчесність, довіра, допомога, друг, дружба, єднання, жаднюга, жалість, жарт, жартівник, злодій, зрада, конфлікт, користь, людяність, милосердя, почуття, пошана, скромність, товаришування, ябеда.

Прикметники: авторитетний, бажаний, байдужий, безжалісний, вдячний, гордий, гостинний, доброзичливий, добросердний, добрий, злий, легковажний, пихатий, плаксивий.

Дієслова: вередувати, вибачитися, відвертатися, глузувати, гніватися, дружити, єднатися, жартувати, запізнюватись, красти, лукавити, лякатися, прощати, рятувати, сваритися, співчувати, сперечатися, товаришувати.

• Тема «Хоробрий – боягуз»

Іменники: взаємини, героїзм, допомога, захисник, зброя, козак, колектив, команда, кошовий, країна, край, лицар, майдан, напад, охорона, подвиг, подія, поєдинок, полон, помста, рятівник, слава, солдат, сором, честь.

Прикметники: безстрашний, величний, відданий, загрозливий, сильний, сміливий, хоробрий.

Дієслова: боротися, перемагати, переслідувати, подолати, поєднувати, присягати, славити, служити, хвалитися, шанувати.

• Тема «Працьовитий – ледар»

Іменники: господар, гордість, добробут, доброчесність, допомога, доручення, жебрак, недотепа, нікчема, скарб, скарбниця, спадщина, труднощі, хитрощі, хитрун, ціна, шана.

Прикметники: безробітний, вимогливий, завзятий, наполегливий, працьовитий, роботящий, талановитий, трудовий, успішний, щедрий.

Дієслова: господарювати, запозичувати, марнувати, нагороджувати, накопичувати, пильнувати, пишатися, плекати, працювати, тямити.

У центрі уваги дошкільників перебуває образ матері. Мати має забезпечити всебічний гармонійний розвиток і виховання дитини. Робить це вона своєю щоденною працею, бо має обов’язок дбати про фізичний та матеріальний добробут своєї дитини. Мати мусить знайти золоту середину між самопожертвою для дитини та вимогами свого власного інтелектуального життя, постійно підтримувати якнайглибші чуттєві зв’язки з дитиною, дарувати їй свою увагу і любов. Разом із тим, мати не повинна потурати всім примхам дитини, мусить підтримувати певну дисципліну, привчати дитину зважати на інтереси інших членів сім’ї, а в майбутньому – зважати на її оточення. Але мати не може обмежувати волі дитини надмірними забобонами чи постійними наказами. Справжнє мистецтво виховання – це дотримання міри в усьому. Материнське виховання вимагає від матері великої майстерності. Дошкільнята вчаться любити, шанувати, поважати матусю, звертатися до неї ласкаво, лагідно.

• Наведемо орієнтований словник – мінімум до теми «Мама, матінка, матуся».

Іменники: красуня, мама, матінка, матусенька, матуся, неня, ненечко.

Прикметники: весела,добра, красива, лагідна, ласкава, моя, спокійна, сумна, турботлива.

Дієслова: вкладати, виховувати, готувати, доглядати, купувати, навчати, народжувати, няньчити, пестити, прати, розважати, розмовляти, рости, співати.

Окремої уваги заслуговує той вияв материнської любові, що сформувався як окремий жанр пісенної творчості народу, - колискові пісні. У них матері виливали свою любов, турботу і переживання за долю дитини, формували ту духовну атмосферу, якою хотіли оточити свою кровинку. Ці пісні стали неоціненним культурним надбанням народу, в них – душа предків, культура сучасності. Саме з колискових пісень словник дітей збагачується красивими, мелодійними словами.

• Наведемо орієнтований словник – мінімум до теми «Мамина пісня».

Іменники: дитина, дрімота, колисанка, колиска, малюк, немовля, пісня, сон.

Прикметники: весела, добра, колискова, лагідна, спокійна, сумна.

Дієслова: вкладати, доглядати, дрімати, колисати, няньчити, спати, співати.

Любов, пошана й повага до матері властиві всім народам. Проте не в усіх народів мати очолювала рід як найвищий авторитет та суддя, як це було в праукраїнців. Культ матері в минулому має певний вплив на ставлення до неї і зараз. Український народ склав про матір багато оповідань, віршів, легенд, пісень, передаючи в них любов, тепло, шану до рідної неньки.

Образи чоловіків та жінок, що фігурують у літературі, діаметрально протилежні: чоловіки – хоробрі, сміливі, сильні, вперті, горді, агресивні й антижіночні, а жінки – лагідні, добрі, зовні красиві, поступливі, емоційні, працьовиті, хазяйновиті.

Проаналізувавши літературу для дітей і виявивши стереотипні риси, можна зробити висновок, який підкреслить нерівномірний розподіл ролей у суспільстві, що відносить жінку до слабшої і залежної від чоловіка особи. Часто це обслуговуюча роль, вкладена в кількох рядках дитячого вірша: «Кіт на припічку лежить і тихенько муркотить. Кішка книжечку чита, щоб розважити кота».

Важливим засобом статевого виховання є народні казки. Залежно від теми і змісту вони виконують особливу функцію. Слід звернути увагу на особливості українського гендеру в народних казках. Так, коли вихователі читають хлопчикові про мужність Кирила Кожум’яки, він подумки ототожнює себе з ним, його подвигами. Моральні норми, якими керуються у вчинках літературні герої, етичні орієнтири статевої поведінки є значущими для дитини, і вона прагне наслідувати їм. Так мужність і жіночність втілюються в уяві дитини в конкретних діях і вчинках. Щодо функцій, які в казках виконують чоловічі персонажі, то вони розподіляються таким чином:

• юнак, який виборює своє щастя, допомагає бідним та знедоленим, захищає, визволяє, змагається за жінку (Котигорошко);
• чоловік або старий (цар, чародій тощо), який заважає юнакові, тобто є джерелом (носієм) зла;
• дідусь, який іноді своїми порадами допомагає героєві.

Жінки ж за характером своїх дій в казках пасивні. Вони очікують сина, нареченого, свого визволення тощо. На них спрямована активність чоловічих персонажів (жінок домагаються, виборюють або визволяють), тобто вони є об’єктом дій, у той час, як чоловіки безперечно виступають суб’єктами .

Народна казка сприяє формуванню моральних цінностей, певного ідеалу. Ідеал для дитини – далека перспектива, якої вона буде прагнути, порівнюючи з нею свої вчинки. Та найбільше значення мають фантастичні пригодницькі та фантастично–героїчні казки зі своїми вигаданими героями, які вчать хлопчиків важливим для чоловіка цінностям – вірності, хоробрості, волелюбності, чесності, винахідливості, вірній дружбі («Кирило Кожум’яка», «Котигорошко», «Про вірного товариша» тощо).

Дещо інші пріоритети спостерігаються у творах фольклору стосовно виховання дівчаток. Матеріалом для фольклорних творів слугувало життя українців: боротьба за щастя, вірування, звичаї, традиції, навколишня природа. І покликані вони були підготувати дівчаток для майбутньої соціальної ролі: матері, дружини, господині у своїй хаті. Тому й героїні казок мають відповідні риси характеру, своїми думками та вчинками пропагують вірність, покірність, відданість чоловікові, безмежну любов до дітей, мудрість і винахідливість, працьовитість і доброту тощо. Чітко виділені ці риси в героїнь казок «Царівна–жаба», «Мудра дівчина», «Розумниця» тощо. Адже саме дівчина здогадалася, що «ситнішим над усе є земля–мати, бо вона всіх годує і напуває. Прудкіш над усе – думка, бо думкою враз куди хочеш перелетиш; а миліше над усе – сон, бо хоч як добре, мило чоловікові, а все покидає, щоб заснути…»

Особливості статевого виховання в творах українського фольклору орієнтовані на виховання сильного і мужнього чоловіка-господаря і покірної, ніжної дівчини, майбутньої матері, тому ґендерне виховання треба починати з раннього дитинства і воно повинно бути невід’ємною частиною усіх видів діяльності дітей.

Чи слід однаково реагувати на непослух дітей різної статі? Чи дозволяти хлопчикам гратися ляльками, а дівчаткам машинками? Ці та інші питання часто ставлять собі не лише батьки дітей, а й вихователі. Дорослі, які виховують малечу бояться припуститися помилок та, зазвичай, керуються стереотипами. Тож як насправді потрібно виховувати хлопчиків та дівчаток?

https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=QRRpzJ5xX1k&ab_channel=%D0%9E%D0%9F%3F%D0%9B%D0%AF%21

Статеве виховання – це виховання в дитині розуміння і усвідомлення різниці між статями, різниці не тільки фізичної, а й психологічної, і культурної.

Уже в дошкільному віці діти повинні розуміти, що дівчатка більш чутливі ніж хлопчики, а хлопчики сильніше і витривалішими. Такі особливості допоможуть дошкільнятам в їхніх спільних іграх.

Безсумнівно, що перший зразок відносин між чоловіком і жінкою дитина бачить у сім’ї, це відносини між його мамою і татом. І дуже важливо, щоб це були люблячі, довірчі та поважні відносини. Адже коли дитина вступить у доросле життя, багато в чому вона буде копіювати поведінку своїх батьків.

 Як треба поводитися батькам при статевому вихованні?

• Прагнути допомогти дитині усвідомити її справжне статеве «Я»
• Вчити хлопчика бути хлопчиком, дівчинку – дівчинкою.
• Не забувати, що відкриття фізіологічних відмінностей між хлопчиком та дівчинкою - шокуюче для дитини. Тому необхідно пояснити, що це норма, і хлопчики відрізняються від дівчаток так само, як мама від тата,бабуся від дідуся.
• У жодному разі не лякати дитину її тілесними відмінностями від малюків іншої статі
• Не вдягати хлопчика як дівчинку, а дівчинку  – як хлопчика.

Виховуємо хлопчиків, виховуємо дівчаток

• Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик чи дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть і любити їх треба по різному. Але обов’язково сильно.

• Ніколи не порівнюйте хлопчиків та дівчаток, не ставте одних за приклад іншим: вони різні, навіть за біологічним віком – дівчатка звичайно старші від своїх ровесників-хлопчиків.
• Не забувайте, що хлопчики та дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають дотик, по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому, а головне – по-різному осмислюють усе, з чим зустрічаються в цьому світі.
• Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і старанності у виконанні вашого завдання.
•  Не забувайте не тільки розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопців.
• Якщо вам треба насварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє ставлення до неї – бурхлива емоційна реакція заважає зрозуміти, за що її лають. Спочатку з’ясуйте, у чому її помилка.
•  Сварячи хлопчика, викладіть коротко і точно, чим ви незадоволені, тому що він не може довго утримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключить слуховий канал, і дитина перестане вас слухати і чути.

Ø Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або з незначного приводу через утому (виснаження правої «емоційної»  півкулі мозку). Хлопчики в  цьому випадку виснажуються інтелектуально ( зниження «раціональної »півкулі). Дорікати їм за це не  тільки марно, а й аморально.

Звідки беруться діти?

Як відповідати батькам на дитячі запитання

В основі потреби дітей дізнаватися про статеві відмінності, про появу дітей на світ тощо лежать насамперед пізнавальні процеси. Діти не вкладають у «гострі запитання» непристойного змісту. Це – норма, звичайна сходинка дитинства, прагнення дізнатися те, що поки незрозуміло і невідомо. І йому треба знати, звідки ж беруться діти, точно так само, як "чому літають птахи, тече річка і сяє сонце" …

 Ставлячи запитання дорослим, малюк проявляє безмежну довіру. Якщо ми не виправдовуємо її, відмахуємося, соромимо тощо, то запитання не зникають,  просто дитина вчиться не ставити їх батькам, одержуючи відповіді на вулиці.

ВАЖЛИВО:

- Намагатися в жодному разі не демонструвати дитині свою розгубленість або що вам соромно.

- Не соромити дитину за те, що вона зачепила цю тему.

- Бути готовими до таких запитань і чекати на них, розуміючи, що вони необхідні, і що  це наступна сходинка розвитку Вашого малюка.

- Краще одразу сказати правду, ніж потім придумувати різні версії.

-  Не перетворювати розмову в серйозну лекцію, дитина ще занадто мала.

Дитині 3х років намагайтеся дати просту відповідь:  «Дитина росте у спеціальному місці всередині мами ( у животі мами)»

Після 3-4 років можна відповісти так: «Щоб з'явилась дитинка, мамині й таткові клітинки повинні з'єднатись разом. Це може відбутися тільки тоді, коли хлопчики виростуть і стануть чоловіками, а дівчатка - жінками. Щоб у чоловіка й жінки з'явилась дитина, вони повинні бути дорослими.

Можна використовувати дитячі енциклопедії, видання («Мамо й тату - звідки я взявся? В. Соколюк, З Бобровський ), що дають вичерпні відповіді на всі дитячі запитання. Правдиві відповіді гарні тим, що створюють у дітей імунітет проти споганених «вуличних » відомостей